0555                                         Справа № 2-2672/2010                

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року                                 м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

                        головуючий суддя         Бичков П.Ю.

                        при секретарі             Парпула Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Ясинувата   про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -

В С Т А Н О В И В :

20.07.2010 року позивач звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата Донецької області про стягнення недоотриманих виплат згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , посилаючись на те, що вона відноситься до категорії дітей війни і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 %, однак сума соціальної допомоги їй виплачується не у повному обсязі. Просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата Донецької області недоотримані нею виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 р . по 31.12.2008 р., з 01 січня 2010 року.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява, в котрій просила справу розглянути за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.  

Відповідач Управління Пенсійного Фонду України в місті Ясинувата просив справу розглянути за відсутністю його представника, надав суду письмові заперечення, в яких просив в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що виплати позивачу здійсненні відповідно до вимог закону.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до соціальної групи „діти війни”, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Ясинувата та отримує пенсію за віком. На неї розповсюджуються права і пільги, встановлені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( 2195-15 ), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Вирішуючи дані правовідносини, суд керувався нормами Конституції України, Законами України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-1У (далі Закон № 2195), який набрав  чинності  з 1 січня 2006 року; „Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” від  9 липня 2003 року за № 1058-1У із змінами (далі Закон № 1058); „Про Державний бюджет на 2006 року” від  20 грудня 2005року за № 3235-1У із змінами (далі Закон № 3235); „Про внесення змін  до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 червня 2006 року за № 3367 (далі Закон №3367); „Про  Державний бюджет на 2007 рік” від  19 грудня 2006 року  за № 489-У  із змінами (далі Закон № 489); „Про  Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від  28 грудня 2007 року  за № 107-У1  із змінами (далі Закон № 107); „Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального  захисту” від 22 жовтня 1993 року за № 3551-Х11 із змінами (далі Закон № 3551), Бюджетним  кодексом України (далі БК України); постановами  КМУ   від 22 квітня 2008 року за № 407 „Про  порядок надання пільг, компенсацій та гарантій” ( далі  ПКМУ № 407); від 28 травня 2008 року за № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (далі  ПКМУ № 530), від 24 жовтня 2007 року за № 1261 „Про затвердження  Положення Пенсійного Фонду України”  (далі ПКМУ № 1261); постановою ПФУ від 30 квітня 2002 року за № 8-2 із змінами ( далі по ППФУ № 8-2); рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за №  10рп/2008 ( далі рішення КСУ за № 6-рп та за № 10-рп) та іншими  законодавчими актами.

За положенням ст. ст. 6, 7 Закону № 2195 в первісній редакції з моменту набрання чинності цим законом „діти війни” набували права на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України. Але на 2006 рік дію ст. 6 Закону №2195  було зупинено  згідно п. 17 ст. 77 Закону № 3235, а ст. 110  цього Закону встановлено новий порядок  надання „дітям війни” державної соціальної підтримки. За  порядком  встановленим ст. 110 Закону України № 3235 в редакції від 19.01.06 (ЗУ№2267) пільги  передбачені ст. 6 Закону № 2195 запроваджувалися поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

На 2007 рік п. 12 ст. 71 Закону № 489 дію ст. 6 Закону №2195 також було зупинено, а ст. 111 Закону № 489 визначено новий порядок виплати підвищення „дітям війни”, а саме, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”). Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп /2007  п.12. ст. 71 та ст. 111  Закону №489  визнано неконституційними, тому суд визнає, що з дня  ухвалення даного рішення  дія п. 12. ст. 71 та ст. 111 Закону № 489 втратила чинність і позивач з 9 липня 2007 року мав право на отримання підвищення пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону № 2195.

Пунктом 41 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону № 107 редакція ст. 6 Закону № 2195 була  змінена і визначено, що „дітям війни”,(крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

До повноважень Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата належать питання нарахування „дітям війни” підвищення пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195,  і для його отримання від позивача не вимагається додатково звернення та надання будь – яких документів.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду позовні вимоги позивачки задоволені, зобов’язано нарахувати та виплатити позивачці надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року безстроково.

Таким чином, позивач недоотримала як дитина війни виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 р . по 31.12.2008 р.

Як вже зазначав суд, відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим  Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо виплати конкретної суми на вимогах закону не базуються, оскільки розрахунок та виплата певної суми є обов'язком відповідача, а не суду.

Таким чином, для відновлення порушеного права позивача на отримання несплаченої соціальної допомоги у розмірі визначеному Законом № 2195, суд визнає за необхідне стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата Донецької області недоотримані нею виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 р . по 31.12.2008 р.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно квитанцій, позивачем при подачі позовної заяви сплачені судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 гривень. Враховуючи, що відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області, звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то зазначені кошти не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких підстав суд задовольняє позовні вимоги частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 82, 88, 212, 214-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

    В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до УПФУ в м. Ясинувата   про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни »-  задовольнити частково.

Визнати неправомірними бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Ясинувата Донецької області щодо не нарахування та не сплати ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 р . по 31.12.2008 р, (з врахуванням здійснених виплат) щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата Донецької області (р/р 256043012058 в ДОУ „Держаний ощадний банк України” МФО 335106, ЄДРПОУ 21970665) на користь ОСОБА_1 недоотримані нею, як дитиною війни, виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, ( з врахуванням фактично здійснених виплат ) за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 р . по 31.12.2008 р.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                                                        П.Ю. Бичков