Справа  № 2а-138

2010 рік

.ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            08 квітня  2010 року  Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Клименко С.М.

при секретарі Мойленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому  районі  Полтавської області  про нарахування  допомоги дитині війни

ВСТАНОВИВ:

                   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління  Пенсійного фонду України в Кременчуцькому  районі Полтавської області про нарахування  допомоги дитині війни, посилаючись, що відповідно до ст.1 Закону  від 18 листопада  2004 року "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни і з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в 2006-2007 роках їй не виплачувалась, а у 2008 – 2009 роках  виплачувалась в неповному обсязі, тому просила суд  визнати дії відповідача неправомірними, зобов»язати відповідача нарахувати їй та сплатити невиплачену щомісячну соціальну державну  допомогу до пенсії  з 09 липня по 31 грудня 2007 року, стягнути з відвідача на її корить недоплачену їй щомісячну державну соціальну  допомогу до пенсії  з 01 січня 2008 року по 31 грудня  2008 року  та зобов'язати відповідача нараховувати їй щомісячно соціальну державну допомогу  починаючи з 01 січня 2009 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутність, позов підтримала і просила задовольнити.

 Представник відповідача – Управління  Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області,   в судове засідання не з’явився, просили розглянути справу у їх відсутність.

У заперечені на позов, наданому суду,  позов не визнали і в його задоволенні просили відмовити посилаючись, що рішення Конституційного суду України, яким були визнані неконституційними  окремі положення Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" набрало чинності з 9 липня 2007 року, який зворотної сили не має, тому перерахунок пенсії з 1 січня 2006 року здійснити неможливо,  і розрахунок нарахування підвищень та надбавок до пенсії слід проводити виходячи з розміру  19 грн.91 коп., що було визначено постановою  Кабінету Міністрів України  від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення  розмірів пенсій та інших соціальних виплат  окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за кошти державного бюджету” і органи Пенсійного фонду не можуть  проводити розрахунок надбавок  пенсіонерам, які являються дітьми війни, і відповідачем по справі повинно бути Держказначейство, оскільки кошти на виплату надбавки дітям війни передбачено Законом України "Про державний бюджет".

             На підставі вищенаведеного, з урахуванням письмових заяв, суд ухвалив справу розглядати без участі сторін за наявними матеріалами, які дослідивши і, оцінивши в сукупності,  приходить до думки, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

             Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1   є дитиною війни,  що підтверджується відповідним посвідченням. Статтею 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни  пенсії або щомісячне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії  підвищується на  30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено. Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувались в меншому ніж визначено Законом розмірі, і лише інвалідам.

                Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", а, отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

-2-

                Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані  неконституційними.

                 Також встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області вказана надбавка позивачеві не виплачувалась, а на даний час виплачується в неповному обсязі, її заява з цього питання  Управлінням Пенсійного фонду України в Кременчуцькому  районі Полтавської області залишена без задоволення.

                  За таких обставин суд вважає, що право позивача порушене,  вона  має право на отримання  грошової допомоги в розмірі, визначеному Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

                   Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.                

                 Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

                  Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                  Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

                  Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

                    Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

                    Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає  наступне.

                     Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України   "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                   За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

-3-

страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

                   З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни”.

                 Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні    питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

                   Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

                  Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

                    Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30%

доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на  центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його

органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

                  Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених

нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань  перед позивачем.

                   Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

                Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і таким чином, держава взяла на себе зобов'язання  забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

                 За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист,  що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано

право на отримання 30% доплати до пенсії.

                   Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього

обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                  Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивачу законом покладено на управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області,  в зв'язку із чим суд не може виконувати обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом і  здійснювати перерахунок належного підвищення.

-4-

                  За таких обставин суд приходить  до висновку про необхідність  зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі  Полтавської області                   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня  2008 року  по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік  з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року.  

                 Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області по не виконанню з 09 липня  2007 року  по  31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року  приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.

                 Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати

нарахування та виплати пенсії з підвищення її на 30%  мінімальної пенсії за віком

щомісячно довічно не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення

 повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано

на відновлення порушених  прав, свобод та інтересів і не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

                     Керуючись ст.ст.158-163, 167, 254 КАС України, Законом України

"Про соціальний захист дітей війни",   Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст.22,46,64 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                       Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому  районі Полтавської області  про нарахування  допомоги дитині війни задовольнити частково.

                       Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  надбавки  до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

                       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Кременчуцькому районі  Полтавської області  здійснити перерахунок надбавки до пенсії  ОСОБА_1   відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"  та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року.

                    В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити.  

        Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

                   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Кременчуцький районний  суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                 /підпис/                 С.М. Клименко

Копія вірна:

Суддя                                     С.М. Клименко