Справа №2-9254 /2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :
головуючої - судді Трухановій Л.М.,
при секретарі - Чикаленковій Я.А.,
з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ сумісно нажитого майна ,-
В С Т А Н О В И В :
У липні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , в якому просить визнати за ним право власності на жилий будинок АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає , що з 06 серпня 1982 року він та відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі.
В 1979 році він переїхав жити до будинку відповідачки за адресою : АДРЕСА_1
Будинок відповідачки перебував у поганому стані і з часу мешкання він проводив в будинку ремонтні роботи , а саме: переобладнання стін , дах та стелі , замінена підлога та інше, у зв"язку з чим від первісного стану будинку нічого не залишилося.
Зараз він і відповідачка мешкають разом , але відповідачка постійно йому нагадує , що його вижене з будинку , так як він не має право мешкати в будинку.
Письмового договору стосовно права власності на набуте майно мін ним та відповідачкою не укладено , а тому спірне майно належить йому та відповідачки на праві спільної сумісної власності , тобто кожен із них має право на ? частку спірного майна.
У судовому засіданні позивач доводи і вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та пояснив , що у період з 1979 року по 2005 рік він і відповідачка проживали однією сім"єю за адресою : АДРЕСА_1. У 1982 році між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають повнолітнього сина. У період спільного проживання з відповідачкою , він здійснював наступні ремонтні роботи : замінив дріт з електропостачання , у 1990 році замінив дах , плиткою обклав будинок , у 2000 році замінив рами на вікнах , провів водопровід ,зробив яму для зливу води ,побудував ванну кімнату , туалет , у 1987-1988 роках провів газ і установив опалення. Крім того, були побудовані господарські споруди: два сараї , душ , вольєр , замінена огорожа. Ремонтні роботи були проведені на спільні кошти з відповідачкою , він проживав в будинку і їм користувався.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила , що на підставі свідоцтва про право власності їй належить спірний будинок. Позивач прийшов до неї жити , коли вона вже була власником будинку . У період спільного проживання з позивачем , вони разом здыйснювали ремонтні роботи будинку , необхідні для його утримання і для проживання в ньому . Жодного разу капітальний ремонт в будинку не провадився. Оплата за ремонтні роботи не провадилася, будівельні матеріали придбалися на спільні. У період спільного проживання з відповідачем у будинку був замінений дах , проведено газопостачання і встановлено опалення. Інші, зазначені позивачем ремонтні роботи , були проведені ще до їх спільного проживання.
Заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено : згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу , сторони у період з 06.08.1982 року перебували у шлюбі. Рішенням Харцизького міського суду від 09.08.2010 року шлюб розірвано;
-на підставі свідоцтва про право власності на спадщину , виданого Харцизькою державною нотаріальною конторою 29.05.1978 року , відповідачці ОСОБА_4 належить жилий будинок № АДРЕСА_1 , загальною площею 38,06 кв.м., у тому числі жилою - 27,81 кв.м., з господарськими спорудами до нього : двома літніми кухнями, двома сараями , гаражем ;
- відповідачка ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 587 кв.м., що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю , виданий Харцизькою міською радою09.08.1997р. .
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 22 КпШС України , який був чинний на час виникнення спірних правовідносин , майно , нажите подружжям за час шлюбу , є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Як передбачено ст.. 28 КпШС України, в разі поділу майна , яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ст.. 29 КпШС , якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна , то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення ; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні ; про присудження майна в натурі одному з подружжя , з покладенням на нього обов"язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя , що заслуговують увагу.
Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною першою статті 4 Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено , що обов"язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно , що значиться на території України фізичних та юридичних осіб, держави , територіальних громад , іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб , міжнардних організацій, іноземних держав , а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 62 Сімейного Кодексу України , майно дружини , чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя , воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України подружжя мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності , незалежно від розірвання шлюбу.
Стаття 70 Сімейного Кодексу України передбачає , що розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна , що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено , що спірний будинок не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя , оскільки придбаний відповідачкою до реєстрації шлюбу.
Позивачем не доведено , що проведені ним грошові або трудові затрати щодо проведення ремонтних робіт будинку були вагомими, у зв"язку з чим спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості.
Керуючись ст. 22 КпроШС України , 61-63, 69, 70,71 СК України , ст..ст. 10,11,15,30,62, 202, 209 , 212,214,215 ЦПК України , суд,-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ сумісно нажитого майна , відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено 8 жовтня 2010 року.
Суддя: