Справа N 22ц 7760 – 2010 року. Головуючий 1 інстанції Гуденко О.А.
Категорія – 19. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України.
19 жовтня 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 переглянула заочне рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2009 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неповернутого авансу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
у с т а н о в и л а :
26 серпня 2009 року ОСОБА_4 пред’явила зазначений позов, який обгрунтовувала наступним.
29 липня 2009 року на забезпечення виконання зобов’язання і в рахунок платежу за передбачуваним до укладення в майбутньому договором купівлі-продажу належної відповідачці однокімнатної квартири АДРЕСА_1, вона передала тій 1 000 доларів США завдатку, обумовивши сплату решти - днем укладення основного договору.
У подальшому, з вини ОСОБА_5 договір купівлі-продажу не відбувся. У зв’язку з цим вона попросила повернути передану грошову суму, проте грошей не отримала.
Посилаючись на указані обставини, просила стягнути 16 978 гривень 80 копійок подвійного розміру неповернутого завдатку, 1 500 гривень на відшкодування моральних страждань і 423 гривні 79 копійок судових витрат.
У подальшому додала ще і вимогу про стягнення 1 750 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.
Заочним рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2009 року позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивачки стягнуто 8 007 гривень 60 копійок неповернутого авансу, 80 гривень 10 копійок судового збору, 252 гривні на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 49 гривень на покриття витрат по виклику відповідачки і 1750 гривень на правову допомогу, а всього 10 139 гривень 32 копійки.
Вимога про стягнення відшкодування за моральну шкоду залишена без задоволення.
Представник відповідачки подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просили його змінити, зменшивши розмір стягнення до 5 100 гривень.
Скаргу обґрунтовували невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині стягнення судових витрат і загального розміру стягнення змінити, зменшивши їх, оскільки у цій частині суд постановив його без точного додержання норм процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, місцевий суд виходив, що між сторонами існує зобов’язання у зв’язку із збереженням відповідачкою без достатньої правової підстави грошей позивачки, авансованих у зв’язку із бажанням придбати належну ОСОБА_5 квартиру, а оскільки договір купівлі-продажу квартири не відбувся, то відповідачка повинна повернути отриману грошову суму. При цьому, стягнення слід провести у гривневому еквіваленті по курсу, що склався на час розгляду справи судом.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, крім висновків щодо стягнення компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на правову допомогу, вважає вірними, обґрунтованими й законними. Що ж до двох названих вимог, то вони підлягають корегуванню.
Главою 49 ЦК України передбачено 6 видів забезпечення виконання зобов'язань, одним з яких є і завдаток.
Всі вони є додатковими зобов'язаннями, їх метою є стимулювання належного виконання сторонами головного зобов'язання і вони слідують долі головного зобов'язання.
Забезпечувальні зобов'язання можуть встановлюватися тільки по відношенню до дійсних вимог, які містяться в головному зобов'язанні. Без укладення головного зобов'язання неможливе укладення забезпечувального зобов'язання.
За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.
Для договору купівлі-продажу, у відповідності зі ст. 657 ЦК України, належною формою його укладення - є нотаріальна форма.
Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири тягне за собою його нікчемність, а значить - він не є реальним і не може забезпечуватися додатковими зобов'язаннями.
У зв’язку з цим, грошові суми, передані стороною до укладення договору купівлі-продажу, слід вважати авансом, а не завдатком, і застосовувати при вирішенні їх долі правила ч. 2 ст. 570 та ст. 1212 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка в усній формі домовилася з відповідачкою укласти в майбутньому договір купівлі-продажу належної останній однокімнатної квартири АДРЕСА_1. На підтвердження домовленості і гарантування дотримання її умов, вона авансувала продавцю 1 000 доларів США, оформивши передачу грошей розпискою. Проте договір укладено не було, у зв’язку з чим підстава знаходження грошей у ОСОБА_5 відпала і вона , відповідно до ч. 2 ст. 570, ст. 1212 ЦК України, повинна була їх повернути авансонадавачу у сумі, відповідній взятій. Оскільки та такого обов’язку не дотрималася, то безпідставно утримувану грошову суму слід стягнути за судовим рішенням в валюті України по курсу, що діяв на час ухвалення рішення судом 1 інстанції.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
У той же час, розподіляючи судові витрати, суд не у повній мірі дотримався положень глави 8 ЦПК України і не звернув уваги на постанову Кабінету міністрів України від 8 липня 2009 року № 361 “Про внесення змін до розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних, внаслідок чого допустився помилки щодо стягнення компенсації за правову допомогу і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До прийняття такого закону судовий збір справляється за ставками, встановленими Декретом КМУ “Про державне мито”.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково судові витрати призначаються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З наведеного і слід було виходити при розподілі судових витрат.
Так, на час пред’явлення даного позову розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи складав 120 гривень і саме названу суму слід було сплатити позивачці, така ж сума підлягала б компенсації, у разі задоволення позову у повному обсязі, за судовим рішенням.
Всупереч цьому, місцевий суд при розподілі судових витрат безпідставно виходив із суми 252 гривні, у зв’язку з чим вихідний розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід зменшити до названого вище.
Крім того, позивачка просила стягнути на її користь 15 478 гривень 80 копійок неповернутого авансу і 1 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Першу вимогу задоволено на 52 %, в задоволені другої – відмовлено взагалі. Загальний розмір частки задоволених вимог, матеріального характеру, становить 47 %, а, відповідно, розмір судових витрат належних з відповідача становитиме 916 гривень 50 копійок ((80 гривень судовий збір + 120 гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи + 1750 гривень витрат на правову допомогу) х 47 : 100 = 916 гривень 50 копійок.)).
Саме вказану суму судових витрат і слід було стягнути з відповідачки на користь позивача.
Оскільки місцевий суд стягнув їх у більшому розмірі, то їх слід зменшити рішенням суду апеляційної інстанції, відкоригувавши відповідно загальний розмір стягнення.
Стосовно стягнення 49 гривень 62 копійок, витрачених позивачкою на виклики відповідача до суду, то суд вірно їх стягнув, оскільки вони є обгрунтованими і за своєю правовою природою вони являються збитками.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2009 року змінити, зменшивши розмір судового збору з 80 гривень 10 копійок до 37 гривень 65 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 252 гривень до 56 гривень 40 копійок, витрат на правову допомогу з 1 750 гривень до 822 гривні 50 копійок, а загальний розмір стягнення з 10 139 гривень 32 копійок до 8 973 гривні 72 копійки.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: