Справа №2- 61 /10р
РІШЕННЯ
Іменем України
Козитинський міськрайонний суд Вінницької області
13 жовтня 2010 року
В складі головуючого судді Воронюк В.А.
при секретарі Полонській Н.М
3 участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача : Козятинська міська рада Вінницької області, голова правління ОСББ «Поділля « Кобельков І.О., БАНК «Аваль» про визнання квартири спільною сумісною власністю та визначення права на 1/2 частку вправі власності на квартиру нажитої за час перебування у шлюбі
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог посилалась те, що згідно свідоцтву про право власності від 05 травня 2003 року за № 22,зареєстрованому в Козятинському БТІ 05.06.2003 року за реєстром 89/1204, вона являється єдиною власницею квартири під номером АДРЕСА_1. В свій час це була кооперативна квартира в житлово-будівельному коперативі, яку вона отримала. На даний час квартира знаходиться в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Поділля» членом якого являється вона. Крім неї в цій квартирі зареєстрований з 26.03.1991 року відповідач по справі, її колишній чоловік – ОСОБА_3
В січні 1998 року вони офіційно розлучилася, отримавши свідоцтво про розірвання шлюбу, але фактично з 1997 року ОСОБА_3 в цій квартирі за місцем своєї реєстрації не проживає, і місце його знаходження їй невідоме. З 01.05.1997 року вона сплачувала комунальні послуги з розрахунку однієї людини, тобто тільки за себе. Реєстрація відповідача в її квартирі створює для неї певні незручності та перешкоди в реалізації своїх прав власниці квартири, тому вона змушена звернутись до суду, щоб зняти його з реєстрації.
ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому просив визнати не дійсним свідоцтво про право власності від 05 травня 2003 року за № 22 видане виконкомом Козятинської міської ради на ім’я ОСОБА_2, та визнати за ним право на 1/2 частку в праві власності на двокімнатну квартиру загальною площею 49,8 м. АДРЕСА_1. ( а.с.34 ), Пізніше уточнив позовні вимоги та просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнати за ним право на 1/2 частку в вправі власності на дану квартиру нажитої за час перебування у шлюбі (а.с. 124 ).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 січня 1975 року він та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у Козятинському відділі реєстрації актів громадянського стану, Вінницької області, актовий запис № 14.Під час перебування у шлюбі, а саме в 1988 році ними було придбано в житловому - будівельному кооперативі «Поділля» двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Кінцевий розрахунок вартості паєнагромадження даної квартири в сумі 9621 грн в житлово-будівельному кооперативі «Поділля « було проведено ним в 1994 році. Кошти на квартиру надала його матір, яка все своє життя накопичувала їх своєю важкою працею. З 1997 року із – за непорозумінь які виникали у них з дружиною вони припинили спільне проживання і він повернувся жити до батьків, які мешкали у АДРЕСА_2, а його дружина залишилася мешкати двокімнатній квартирі по АДРЕСА_1 і продовжує мешкати там по сьогоднішній день.
16.05.1997 року рішенням Козятинського міськрайсуду шлюб між ним та ОСОБА_4 був розірваний, про що відповідачка 27.01.1998 року отримала свідоцтво про розлучення. Таким чином, після розлучення з дружиною, знаючи, що пайовий внесок в житловому - будівельному кооперативі «Поділля» за двокімнатну квартиру ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 повністю внесено, він вважав себе співвласником вказаної квартири на законних підставах. 26.02.2009 року отримавши свідоцтво про розірвання шлюбу, він перевіривши обставини відносно спільно нажитої квартири під час перебування у шлюбі, з метою оформлення свідоцтва про право власності на 1\2 частину спірної квартири, він дізнався, що Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради від 24.04.2003 року за № 314, без його на те відома, було вирішено оформити гр. ОСОБА_2 право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 та виписати свідоцтво про право власності.
Таким чином, після 26 лютого 2009 року він дізнався про порушення своїх прав на спільне майно (спільно нажитої двокімнатної квартири), що було придбане подружжям під час перебування у шлюбі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свій позов .Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнає. ОСОБА_2 пояснила, що за спірну квартиру внесла паєнакопичення в сумі 9528 грн,останній внесок внесла в 1990 році в сумі 6584 грн . В основному всі кошти за квартиру вона заробляла своєю працею ( шила, їздила за кордон ), а відповідач свої кошти пропивав. З 1997 року з відповідачем припинили спільне проживання, він забрав всі свої речі та перейшов проживати до своїх батьків., і з того часу в спірній квартирі не проживав і не навідувався. В 1998 році вони розірвали шлюб. При цьому вони з відповідачем добровільно розділились майном, вона сплатила йому кошти за його частку і при розірванні шлюбу ніякого майнового спору не було. Проте відповідач так і залишився бути прописаний в спірній квартирі. Два роки тому вона зробила капітальний ремонт квартири. Вона сама сплачує всі комунальні послуги, за газ, за світло. Реєстрація відповідача в її квартирі створює для неї певні незручності та перешкоди в реалізації своїх прав власниці квартири.
Представник позивачки ОСОБА_1 пояснила, що дійсно спірна кооперативна квартира була придбана сторонами у період шлюбу. Членом кооперативу була ОСОБА_2 вона внесла всі кошти за квартиру в 1990 році. Відповідач в спірній квартирі не проживає з 1997 року. Всі спірні питання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були вирішені між ними добровільно при розірванні шлюбу в 1998 році і майнового спору між ними не було . Крім того відповідач ще й пропустив строк позовної давності , оскільки на той час ст.. 29 КпШС передбачала три річний строк позовної давності для поділу майна, що було спільною сумісною власністю. З 1998 року по теперішній час відповідач не з’являвся в квартирі, не сплачував квартплату, комунальні послуги та взагалі не пред’являв будь-яких майнових претензій. Оскільки відповідач ОСОБА_3 значиться зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1, але не проживає з 1997 року, ОСОБА_2 не може належним чином розпорядитись своєю власністю, тому його необхідно зняти з реєстрації за вищезгаданою адресою..
Представник відповідача ОСОБА_5, який діє від імені відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності ,позов ОСОБА_2 не визнав. Зустрічний позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будучи у шлюбі придбали кооперативну квартиру. Частину коштів на придбання житла давала мати ОСОБА_3- ОСОБА_6 . З 1997 року ОСОБА_3 залишив квартиру та пішов проживати до своїх батьків, а в 1998 році шлюб між ними було розірвано. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримав лише в 2009 році. Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року майно нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч. 1 ст.22 КЗпШС України від 20.06.1969 року, що діяв на той час, - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Відповідно до ч. 1 ст.28 КЗпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Таким чином вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а отже ОСОБА_3 в праві власності спірної квартири належить Ѕ частка . Вважає, що ОСОБА_3 дізнався про порушення свого права в лютому 2009 року, тому перебіг позовної давності відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Представник Козятинської міської ради Явна С.А. пояснила, що кошти за кооперативну квартиру були внесені в 1990 році ОСОБА_3 (ОСОБА_2 ). Ордер на вселення видавався на сім’ю. Кооперативна квартира була спільною сумісною власністю подружжя. . Довідка видана кооперативом про внесення всієї суми паєнакопичення була підставою для реєстрації права власності. Пізніше, з введенням в дію Правил державної реєстрації об’єкта нерухомого майна взамін довідки видавалось свідоцтво про право власності. Вважає, що ОСОБА_3 має право на частку у спільній власності.
Голова Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Поділля» Кобельков І.О. пояснив, що він працює головою кооперативу незначний проміжок часу. Крім Статуту кооперативу, ніяких документів від попереднього голови кооперативу йому передано не було. Він ніяких довідок ОСОБА_3 про сплату паю не видавав. Про те, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі тривалий час він знає, так як проживає в даному будинку з моменту заселення .
Представник банку «Аваль « пояснила, що Банк проти того, щоб квартиру ділити між сторонами, оскільки квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 знаходиться під заставою в забезпечення виконання кредитного договору, і в разі розподілу квартири, Ѕ частини її буде недостатньо для забезпечення кредиту.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_3 її син .Коли вони вступили в кооператив, то вона допомагала їм грішми, які отримувала від реалізації свиней.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_2 ОСОБА_3 не бачила там приблизно з 1996 року. В спірній квартирі проживає ОСОБА_2 зі своїм сином та співмешканцем. Останнім часом ОСОБА_2 в квартирі зробила євроремонт, поміняла всю сантехніку, вікна, двері.
Аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_7 пояснили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24 січня 1975 року у Козятинському відділі реєстрації актів громадянського стану, Вінницької області, актовий запис № 14. (а.с.37)
16 травня 1997 року рішенням Козятинського районного суду шлюб між ОСОБА_4 (ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 було розірвано. Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_2 отримала 27 січня 1998 року ( а.с. 6 ), відповідач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу 26 лютого 2009 року (а.с. 39.).
14 липня 1990 року ОСОБА_4 Козятинською міською радою був виданий ордер №67 на сім’ю із трьох чоловік, в тому числі і на відповідача, для зайняття квартири АДРЕСА_1 ( а.с.82 ) .
До 29 січня 1996 року підтвердженням права власності на кооперативну квартиру, за яку повністю внесено пайові внески була довідка, що видавалася головою кооперативу за його підписом і підписом головного бухгалтера і скріплена печаткою цього кооперативу . Така довідка реєструвалась в БТІ та була правовстановлюючим документом . Але якщо громадяни зверталися за оформленням правовстановлюючих документів після 29 січня 1996 року,, то провоустановлюючим документом вже було свідоцтво про право власності, що видається органом державної виконавчої влади, місцевого самоврядування. Дата 29 січня 1996 року приймається тому, що Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна вже не включають довідку, видану кооперативом, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація в органах технічної інвентаризації. Проте право власності на кооперативну квартиру як виникало з моменту внесення повністю пайових внесків , так і виникає.
Така довідка була видана житлово-будівельним кооперативом «Поділля « ОСОБА_4, де зазначалось, що вона являється власником квартири АДРЕСА_1, яка повністю внесла паєнакопичення в сумі 9528 грн в 1990 році. ( а.с.57 ).
Про те, що гроші вносила ОСОБА_2 підтверджується квитанціями ( а.с.58 ).
В 2003 році право власності на зазначену квартиру було зареєстровано в органах БТІ за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право власності від 05 травня 2003 року № 22 , (а.с.7).
Оскільки кошти за кооперативну квартиру були повністю виплачені ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі, то спірна квартира була спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_10 і при розподілі їх частки є рівними.
Проте як вбачається із оглянутої в судовому засіданні цивільної справи 2-328/97 р про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що під час розірвання шлюбу в 1997 році у сторін не було майнового спору, тобто всі питання щодо розподілу майна були вирішені ними добровільно. Про це повідомляла в судовому засіданні і позивачка.
Відповідно до ст.. 29 КпШС України в ред. 1969р., який діяв на той час, що для вимог про розділ майна, що являється спільною сумісною власністю встановлювався строк позовної давності в три роки. Стаття 44 зазначеного Кодексу передбачала на той час, що шлюб вважався розірваний з моменту реєстрації розлучення в органах ЗАГС. Тобто в даному випадку шлюб між сторонами вважався розірваний з 27 січня 1998 року, коли ОСОБА_2 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.. 146 ч.1 ЖК України поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі.
Відповідно до ст.. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, вбачається, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлених законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Тому посилання представника відповідача ОСОБА_5 про те, що на дані правовідносини розповсюджуються правила ст.. 261 ч.1 ЦК України в редакції 2004 року, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила, є безпідставними, оскільки ст.. 29 ч.3 КпШС в ред.. 1969 року, яка діяла на той час, чітко зазначала, що строк позовної давності для розподілу майна , що є у власності, існував три роки і цей строк в даному випадку якщо брати з моменту реєстрації розірвання шлюбу позивачкою ,сплив 27.01. 2001 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України редакції 2004 року.
Таким чином ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності.
Суд не може взяти до уваги довідку (а.с.38 ) надану представником відповідача про те, що внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 в сумі 9621 були внесені повністю ОСОБА_3 в 1994 році та відноситься до неї критично з тих підстав, що дана довідка завірена печаткою Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Поділля «, коли таке об’єднання було створено лише 14 серпня 2001 року, що підтверджується Статутом об’єднання ( а.с. 100 ), крім того на даній довідці стоїть підпис голови ЖСК Ващук В.П.П , в той час як Ващук В.П. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про смерть, а отже підписати таку довідку не міг.(а.с.
Як вбачається із домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1, що крім позивачки значиться зареєстрований з 26.03.1991 року ОСОБА_3. ( а.с.9).
Як зазначали вище свідки та підтверджується актом від 12 вересня 2009 року, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 1997 року ( а.с.10 ).
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки реєстрація відповідача ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, перешкоджає власнику ОСОБА_2 у здійснені нею права користування та розпорядження своїм майном, тому необхідно усунути перешкоди шляхом зняття ОСОБА_10 з реєстрації за даною адресою.
Керуючись ст..ст.10.,11, 57-60, 208,209,212,-215, ЦПК України, ст.. 22,28, 29,44 КЗпШС УРСР в ред.. 1969р., ст.. 261, 391, 392 , ЦК України в ред. 2004р., ст..146 ЖК України,п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. 2004 р., суд-
ВИРІШИВ:
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1
В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання спірної квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання права на 1/2 частку в праві власності на спірну квартиру відмовити.
Рішення суду може бути оскарженим до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10- днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання копії рішення для ознайомлення.
Суддя – підпис
З оригіналом вірно : суддя
секретар