Справа №2273/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

    головуючого                             – судді Попова В.В.,

    при секретарі                            – Крутий Ю.В., Латкіній О.В.,

    за участю:

    співвідповідача                         – ОСОБА_1,

    представника співвідповідача – Кафтасьєвої Ганни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу про продовження терміну прийняття спадщини, визнання співвласником та виділення частки у спільній сумісній власності, із залученням співвідповідача – ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася спадщина у АДРЕСА_1, що належала батькові на праві спільної власності. Після смерті батька вона не подала заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважних причин, оскільки порядок і строки оформлення спадщини їй відомі не були. Окрім того, після смерті батька і до цього часу вона проживає у його квартирі та користується його майном, тому вважає, що фактично прийняла спадщину. Разом з тим, оскільки батько набув зазначену квартиру на праві спільної сумісної власності, то йому належить 1/2 її частини, тому є підстави для визнання його співвласником вказаної квартири та для виділу за ним цієї 1/2 частини.

Позивач у судове засідання не з'явилась, однак надала до суду письмову заяву, в якій підтримала свій позов у повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Співвідповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову та пояснила при цьому, що також претендує на спадщину, що відкрилась після смерті батька позивача ОСОБА_4, оскільки його сестра ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину після смерті брата, заповіла їй все своє майно, яким є вищевказана квартира, що позивач зі своїм батьком до його смерті не спілкувалась, про смерть батька була повідомлена у цей же день сестрою померлого та сусідами, однак на похоронах присутньою не була, у спірній квартирі як до смерті батька, так і після його смерті не проживала, не проживає також і в цей час, комунальних послуг ніколи не оплачувала та не оплачує.

Представник співвідповідача підтримала її заперечення та вважала, що у задоволенні даного позову слід відмовити.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що при житті батька позивача вона була його сусідкою, знала його більше 15 років, що батько позивача та його сестра ОСОБА_5 проживали у вказаній вище квартирі з 1994 року, що позивач зі своїм батьком взагалі не спілкувалась, і навіть коли він перед смертю тяжко захворів, то позивач його не відвідувала, про смерть батька позивач взнала у цей же день через його сестру та сусідів, однак на похоронах позивача не було, у батьковій квартирі позивач ніколи не проживала, після його смерті в квартирі продовжувала проживати його сестра ОСОБА_5, яка померла у 2007 році.

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що була сусідкою батька позивача та підтвердила всі обставини, викладені співвідповідачем та попереднім свідком.

Заслухавши показання співвідповідача, її представника, свідків, кожного окремо, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Як видно з показань свідків та матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 (далі – спірна квартира), належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та її брату ОСОБА_4 згідно Свідоцтва на право власності на житло №Ц-1366 від 01.09.1994 року, які були зареєстрованими та проживали у цій квартирі  (т.1, а.с.48, 49, 51).

ОСОБА_4 є батьком позивача, що підтверджується Свідоцтвом про її народження (т.1, а.с.6).

09 серпня 1996 року позивач змінила своє прізвище «ОСОБА_3» на прізвище «ОСОБА_3», що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу (т.1, а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про його смерть (т.1, а.с.5).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді частки спірної квартири, яку фактично прийняла його сестра ОСОБА_5, оскільки продовжувала проживати у квартирі та сплачувати за комунальні послуги, що підтверджується Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2007 року, Довідкою КЖП №44 м. Кривого Рогу від 24.03.2009 року та відповідними Квитанціями (т.1, а.а.с.48,50,52-54).

07 квітня 2007 року померла ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про її смерть (т.1, а.с.56).

29 серпня 2006 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла співвідповідачеві ОСОБА_1 (т.1, а.с.55).

Отже, розглядаючи позовні вимоги щодо визнання померлого ОСОБА_4 співвласником спірної квартири та виділення за ним її 1/2 частки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, ці позовні вимоги стосуються визнання цивільних прав за особою, яка не має цивільної правоздатності, а відтак у їх задоволенні повинно бути відмовлено.

Щодо позовних вимог стосовно продовження позивачеві терміну прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України 1963 року дії, що свідчать про прийняття спадщини, зокрема фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача заяви державній нотаріальній конторі про прийняття спадщини, повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття останньої.

Відповідно до статті 550 ЦК України 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька не подала, у зв’язку з чим отримала відмову від нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на вказану спадщину (т.1, а.с.10).

З матеріалів справи, пояснень співвідповідача ОСОБА_1 та показань свідків вбачається, що про смерть спадкодавця позивач була повідомлена ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто і про відкриття спадщини вона також знала з того ж дня, а також, що позивач після смерті свого батька і до цього часу у спірній квартирі не проживала і комунальних послуг не сплачувала (т.2, а.а.с.16-19).

Позивач посилається на те, що вона своєчасно не звернулась до нотаріальної контори у встановлений законом строк у зв'язку з юридичною необізнаністю, але після смерті батька постійно проживала у квартирі та користувалась майном померлого, тобто вступила в володіння спадковим майном одразу після його смерті, однак такі доводи спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків.

Разом з тим, не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини юридична непоінформованість позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України обставин, які б свідчили про фактичне прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття останньої або про поважність причин пропуску строку її прийняття, а відтак у задоволенні й цієї частини позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.25 ЦК України 2004 року, ст.ст.549, 550 ЦК України 1963 року, ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу про продовження терміну прийняття спадщини, визнання співвласником та виділення частки у спільній сумісній власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 209 ЦПК України – з дня складення в повному обсязі.

Суддя                                                       В.В. Попов.

Повний текст рішення виготовлений 04.10.2010 року.