У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Матківської М.В., Медвецького С.К.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.08.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він має правовий статус дитини війни і відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак в період 2007-2010 років вказана допомога йому взагалі не виплачувалась або виплачувалась у меншому розмірі і тому вважаючи дії відповідача неправомірними, просив стягнути з управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області на його користь щомісячну соціальну державну допомогу за період з 01.01.2007 по 31.07.2010 року в сумі 4966,50 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати вказану допомогу при нарахуванні йому пенсії.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.08.2010 року позов задоволено частково та зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 04.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, управлінням Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницькій області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
У 2007 році позивачу не виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни, а починаючи з 2008 року вказана надбавка виплачувалась в меншому обсязі, ніж визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489 пунктом 12 статті 71 зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Статтею 111 цього Закону № 489 від 19.12.2006 року встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Кечко проти України" зазначив: " … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними".
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо неправомірності дій відповідача в частині не нарахування позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми із доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання цих видатків не є предметом цього спору.
Також, безпідставним є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управління Пенсійного фонду, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат із власних джерел останнього.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області – відхилити.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.08.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: