Справа №22ас-706/2005

Категорія №36

Головуючий в 1 інстанції:

Фастовець В.М.

Доповідач: Запорожець М.П.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7 серпня 2006 року                                                 м. Луганськ

Колегія  суддів  судової  Палати  з  цивільних  справ

Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого                         Запорожця М.П.,

членів суду:                               . Іванової І.П., Медведєвої Л.П.,

при секретарі                             Дідик Н.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні справу

за скаргою                                   ОСОБА_1   до

Управління Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення суми недоплаченої щорічної разової допомоги

за апеляційною скаргою    Управління праці та соціального

захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 31 травня 2006 року

за відсутності сторін,

встановила:

У травні 2006 року ОСОБА_1. заявив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі УПСЗН) та просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2003-2005 роки у розмірі 1898 грн 75 коп.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 31 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН на користь позивача заборгованість із щорічної одноразової допомоги до 5  травня  за  2005  рік у  сумі  1410  грн.  В  задоволенні

позовних вимог про стягнення щорічної одноразової допомоги за 2003-2004 роки відмовлено за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В апеляційній скарзі УПСЗН ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів порушення місцевим судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За обставинами справи ОСОБА_1. є участиком бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни.

Статтею 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачуту разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Місцевий суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної одноразової допомоги за 2003-2004 роки через пропуск строку звернення до адміністративного суду. За відсутності апеляційної скарги наведене не є предметом апеляційного розгляду.

Статтею 34 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" установлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у розмірі 250 гривень.

До 5 травня 2005 року позивачу виплачено щорічну разову допомогу у цьому розмірі.

Місцевий суд вказану норму визнав такою, що допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача, протирічить вимогам частини 5 статті 17, частини 3 статті 22 Конституції України, а тому не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Вказаний висновок суду першої інстанції також базується на роз'ясненнях, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", відповідно до яких судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить

Законами України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (стаття 28) та „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" (стаття 1) визначено покладену в основу розрахунку разової грошової допомоги суму мінімальної пенсії за віком на 2005 рік у розмірі 332 грн.

За наведених обставин місцевий суд правильно вирахував розмір недоплаченої суми разової грошової допомоги позивачу як участнику бойових дій  - 1410 грн (332 х 5 - 250).

Судове рішення законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням матеріальних та процесуальних норм.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 198, 200 КАС України, колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 31 травня 2006 року залишити без змін.