Справа № 2-1029-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Соколової В.В.
при секретарі Іконніковій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Товарна біржа «Регіональна універсальна товарна біржа», ОСОБА_4, про визнання недійсним правочину купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
17.12.2009 року Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить (з урахуванням уточнень від 27.08.2010 року) визнати недійсною угоду купівлі-продажу від 27.02.2009 року укладену між ним та відповідачем ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 106515 грн. – матеріальної шкоди, 4000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди та суму понесених позивачем судових витрат в тому числі і на проведення експертизи на загальну суму 3525,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 4000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що належний йому автомобіль було відчужено без його відома, підпис на оскаржуваній угоді під його прізвищем є підробленим, а тому зазначена угода є недійсною. В порядку ст. 216 ЦК України позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме стягнення грошової виплати, оскільки повернення автомобіля в натурі є неможливим, так як він був відчужений третій особі – ОСОБА_5. Моральна шкода обґрунтовується позивачем наявністю душевних страждань, в зв’язку з тим, що у нього незаконно відібрали його власність.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили про їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що позивач був присутній при укладанні оскаржуваної угоди, хоча всі питання з приводу її укладення узгоджувались ним з відповідачем ОСОБА_3, як був фактичним власником автомобіля. Тому висновок судової експертизи вважає непереконливим, оскільки при дослідженні виявилось неможливим встановити справжність також і його підпису.
Відповідач ОСОБА_3 був присутнім при проведенні попереднього судового засідання,при проведенні якого по справі було призначено судову експертизу. В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання (а.с.72,73), проте судові повістки були повернути на адресу суду з відмітками поштового відділення «адресат не проживає», а тому в порядку ст. 74 ч. 5 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 вважається повідомленим належним чином (а.с.27,33а,61,75,86,111)
Третя особа - Товарна біржа «Регіональна універсальна товарна біржа» свого представника в судове засідання не направили, листом від 23.02.2010 року просили розглянути справу без його участі (а.с.28).
Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні налогошував на тому, що автомобіль був придбаний його довірителем на законних підставах. Вирішення спору залишив на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, на підставі угоди від 23.10.2007 року, укладеній на Товарній біржі «Регіональна універсальна товарна біржа», придбав у ОСОБА_6 автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2005 р.в., № кузова НОМЕР_1 (а.с.8).
27.02.2009 року даний автомобіль придбав відповідач ОСОБА_2 на підставі угоди, укладеній також на Товарній біржі «Регіональна універсальна товарна біржа» між ним та позивачем (а.с.7).
Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2696/10-11 від 26.05.2010 року підпис від імені позивача в графі «ПОКУПЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 23.10.2007 року та графі «ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 27.02.2007 року виконані різними особами.
Підпис від імені позивача в графі «ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 27.02.2007 року виконано не позивачем, а іншою особою.
Підпис від імені позивача в графі «ПОКУПЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 23.10.2007 року виконано позивачем.
Встановити чи виконаний підпис від імені відповідача ОСОБА_2 в графі «ПОКУПЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 27.02.2007 року відповідачем не виявилось можливим (а.с.52-55).
Відповідно до ст. 202 ч. 1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
В порядку ст.215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, ч. 3 ст. 203 встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі. А згідно вимог ст. 207 ч. 2 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, факт виконання підпису від імені позивача в графі «ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу від 27.02.2007 року іншою особою є підставою для визнання недійсним даного правочину, так як свідчить про відсутність волевиявлення позивача на вчинення дій спрямованих на припинення певних цивільних прав.
Посилання ж відповідача ОСОБА_2 на присутність позивача під час укладання оскаржуваної угоди заперечувались позивачем та не були підтверджені в судовому засіданні відповідними доказами, а тому в порядку ст.ст. 60, 61 ЦПК України, не можуть бути взяті до уваги суду.
Отже, позовні вимоги щодо визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля від 27.02.2009 року укладену між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення… - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 предмет угоди було відчужено третій особі ОСОБА_4, що підтверджується біржовим договором (угодою) № 36/920 від 15.10.2009 року (а.с.98). Вартість предмету угоди за узгодженням сторін становить 100,00 гривен (п. 3 Біржового договору).
Згідно позовних вимог сума відшкодування заявлена позивачем в розмірі 106515,00 грн. що є гривневим еквівалентом 13500,00 доларів США за офіційним курсом НБУ та обґрунтовується поясненнями відповідача ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні щодо суми коштів отриманих від реалізації автомобіля.
Проте за поясненнями представника ОСОБА_4 вартість предмету угоди визначена в договорі, а грошові кошти що перевищують вказану суму були сплачені в порядку відшкодування витрат пов’язаних з удосконаленням транспортного засобу.
Як вбачається з угоди від 23.10.2007 року, яка підтверджує право власності позивача, автомобіль був придбаний позивачем за 17,00 гривен (а.с.8). В аналогічному порядку (зазначеному представником ОСОБА_4) за твердженням позивача також ним було сплачено продавцю суму в розмірі 20000 доларів США.
За угодою від 27.02.2009 року ціна транспортного засобу становить 100,00 грн. (а.с.7).
В порядку ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Окрім договорів від 23.10.2007 року, 27.02.2009 року, 15.10.2009 року, інших доказів, які підтверджували б вартість автомобіля на момент винесення рішення, сторонами суду представлені не були, а тому при застосуванні реституції судом може бути врахована лише ціна автомобіля визначена у вказаних договорах.
Таким чином при застосування реституції відповідач мав повернути позивачу транспортний засіб, а позивач мав повернути грошові кошти отримані за вказане майно, що визначені в договорі в сумі 100,00 грн.. Оскільки повернення автомобіля в натурі не вбачається можливим відповідачем ОСОБА_2 має бути відшкодована позивачу його вартість, яка за умовами договорів від 23.10.2007, 27.02.2009 року та 15.10.2009 року не перевищує 100, 00 грн.. Тобто має місце взаєморозрахунок сторін договору, оскільки окрім викладеного, участь відповідача ОСОБА_3 при укладанні спірного договору та отриманні грошових коштів за автомобіль від відповідача ОСОБА_2 не підтверджена в установленому законом порядку. Лише з довідки УДАІ у м. Києві вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримував тимчасовий реєстраційний талон на право керування автомобілем 24.10.2007 року та 28.02.2009 року, тобто під час знаходження автомобіля у власності як позивача так, і відповідача ОСОБА_2 (а.с.105).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен обґрунтувати, зокрема, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, оцінюючи моральну шкоду та якими доказами це підтверджується, чого позивачем зроблено не було.
Також статтею 60 ЦПК України передбачений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди не підлягають задоволенню .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.202,203,207,215,216, 330,338 ЦК України, ст.ст. 3,8,10,11,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Товарна біржа «Регіональна універсальна товарна біржа», ОСОБА_4, про визнання недійсним правочину купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати недійсною угоду купівлі-продажу від 27.02.2009 року укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 предметом якої є автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2005 р.в., № кузова НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: