АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа 22-1503 суддя 1 інстанції Коновалова В.А.
категорія суддя-доповідач Яресько А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, серпня місяця, 08-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А. при секретарі Тихоновій В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Інтеграл» на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Інтеграл» про відшкодування збитків,
встановила:
У апеляційній скарзі ТОВ ПКФ «Інтеграл» просить апеляційний суд скасувати оскаржуване нею рішення суду першої інстанції як постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до них. Оскаржуваним апелянтами рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 лютого 2006 року було задоволено уточнені позовні вимоги ОСОБА_1. та з ТОВ ПКФ «Інтеграл» на його користь було стягнуто на відшкодування збитків 50604 грн. 26 коп. та 520 гривень судового збору.
На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що місцевий суд не об'єктивно дослідив доводи по справі, не взявши до уваги надані ними докази, не врахував підтвердженого факту відсутності письмової форми договору, що виключає їх відповідальність перед позивачем. Вказують на те, що позивач самовільно заїхав на територію їх стоянки, не зареєструвався у книзі обліку транспортних засобів, не сплатив за стоянку та відповідно не отримав касового чеку - отже договір зберігання його автомашини з ними не укладався, доказів цьому позивач належних не надав, чек та запис про його машину було зроблено пізніш, також звертають увагу суду на те, що місцевий суд розглянув цивільну справу до того, як було закінчено провадження по кримінальній справі по звинуваченню певних осіб у вчиненні крадіжки автомашини ОСОБА_1. У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач апеляційну скаргу не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підстав; доказів сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, як вбачається з рішення та матеріалів справи, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не були дотримані належним чином.
Так, при розгляді справи до участі у ній не було долучено осіб, на чиї права та обов'язки безпосереднім чином може вплинути рішення по справі, адже з матеріалів справи вбачається, що чергували на стоянці працівники цього підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3., позивач стверджує про те, що саме через дії цих працівників ТОВ ПКФ «Інтеграл», що неналежним чином виконали свої обов'язки, йому було спричинено майнову шкоду. При поданні позову до суду позивач просив стягнути з відповідача 51862 гривні 26 копійок, у подальшому до матеріалів справи було долучено письмову заяву позивача із назвою «витончені позовні вимоги» (а. с. 109) у якій позивач просить стягнути з відповідача за втрату належного йому автомобіля кошти в розмірі 50604 гривні 26 копійок - відмовляючись від стягнення вартості заводських авто деталей, що знаходилися у нього та не були вкрадені - з протоколу судового засідання вбачається, що суд своєю ухвалою приєднав уточнені позовні вимоги до справи, проте не виносилося ухвали в порядку ст. 174 ЦПК про прийняття відмови від позову у зазначеній частині позовних вимог, у протоколі вказано, що під час судових дебатів позивач просив стягнути ще меншу суму -20604 грн. 26 копійок (а. с. 121). Отже, неналежне оформлення судом прийняття відмови від частини раніш заявлених позовних вимог, проте із розрішенням у рішенні лише уточнених позовних вимог та розгляд справи без притягнення до участі в ній ОСОБА_2. та ОСОБА_3., розцінюється колегією суддів як те, що судом фактично не були розглянуті належним чином усі позовні вимоги, а розгляд справи відбувся без долучення до участі в справі осіб, на чиї права та обов'язки перед сторонами може вплинути рішення суду.
Статтею 311 ЦПК України передбачено те, що рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню із направленням справи на новий розгляд у тих випадках, коли суд першої інстанції вирішив права та обов'язки осіб, які не брали участі у розгляді справи чи не розглянув по суті усі позовні вимоги. Оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав, передбачених п. п. 4, 5 частини 1 ст. 311 ЦПК, то рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд, аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги є передчасним.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. п. 5 ч. 1 307, п. 4 ч. 1 309, п. п. 4, 5 ст. 311, 315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «Інтеграл»» задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 лютого 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного суду України, починаючи з дня набрання нею законної сили.