Справа № 1-199/10  

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

м. Володимир-Волинський               11 жовтня 2010 року  

    Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:  

  під головуванням судді Артиша Я.Д.  

  при секретарі Попко С.C.,  

  за участю прокурора Луцика Ю.М.,  

  потерпілого ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Володимир-Волинський кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною базовою середньою освітою, не одруженого, не працює, раніше судимого вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання із встановленням двохрічного іспитового строку,  

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

  Підсудний ОСОБА_2, будучи з 29 липня 2010 року оголошеним в розшук по кримінальній справі про обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, 01 серпня 2010 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи поблизу приміщення магазину "Курант", розміщеного по вул. Луцькій, 156а в м.Володимир-Волинський Волинської області, був виявлений о/у СКР Володимир-Волинського МВ (з обслуговуванням міста та району) УМВС України у Волинській області капітаном міліції ОСОБА_3, котрий представився і, виконуючи свої службові обов'язки, на підставі п. 9 ст. 10, п. 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію" став вживати заходи по його затриманню для доставки у міськвідділ. Однак, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, усвідомлюючи, що перед ним працівник міліції, який виконує свої службові обов'язки, з метою уникнути затримання, умисно застосував до останнього фізичну силу та вчинив йому активний фізичний опір, який виразився в тому, що він, перешкоджаючи законному застосуванню сили, опирався, виривав свою руку з рук працівника міліції, а також штовхав та відпихав його руками, викручував руки та вступив з ним у фізичну боротьбу, під час якої вони обоє впали на газон, де ОСОБА_2 продовжив чинити опір, а саме виривався, штовхав та відпихав працівника міліції руками від себе, а коли ОСОБА_3 вдалось подолати його опір і він підвівся, ОСОБА_2 умисно наніс йому один удар каменем в тім'яну лобну ділянку голови, після чого втік. Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_2 умисно заподіяв працівнику міліції ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов'язків, тілесні ушкодження у вигляді двох забійних ран тім'яної ділянки волосяної частини голови, множинні осаднення та синці рук, середньої третини правого плеча, грудної клітки, закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, котрі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав повністю та показав, що за вказаних обставин, місця і часу, дійсно побачивши знайомого йому працівника міліції, достовірно знаючи, що його розшукую за вчинення іншого злочину, під час затримання цим працівником, вчинив йому опір та наніс тілесні ушкодження працівнику міліції, який виконував службові обов'язки за допомогою каменя в область голови, після чого втік. У вчиненому злочині щиро розкаюється, просить суворо не карати.  

Суд, у відповідності до ст. 299 КПК України, з’ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, не маючи сумніву у істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо обставин справи, які ніким не оспорюються.  

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, і кваліфікує дії підсудного за ч. 2 ст. 342 КК України.  

Також суд вважає доведеною і винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків та кваліфікує їх, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.  

У відповідності до ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться категорії невеликої та середньої тяжкості, дані про його особу та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.  

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.  

До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.  

Разом з тим, суд враховує дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, новий злочин вчинив в період іспитового строку, а також думку потерпілого, який настоює на суворому покаранні.  

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає ОСОБА_2 покарання в межах санкції частин статей, за якими його засуджується і на підставі ст. ст. 70, 71 КК України, за сукупністю злочинів та вироків обирає йому остаточне покарання у виді позбавлення волі.  

У відповідності до вимог ст. 81 КПК України суд у справі вирішує питання речових доказів (а.с. 68, 69).  

  На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -  

  З А С У Д И В :  

  Визнати винним   ОСОБА_2   у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання:  

за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік;  

за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.  

  На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.  

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Володимир-Волинського міського суду від 23 лютого 2010 року, та остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.  

Запобіжний захід   ОСОБА_2   до вступу вироку в законну силу залишити попередній - взяття під вартою.  

Строк відбуття покарання рахувати   ОСОБА_2   з 12 серпня 2010 року, тобто з моменту його затримання.  

Речові докази: дві порожні пляшки з-під пива, шапку з матерії камуфляжного забарвлення, куртку з матерії камуфляжного забарвлення, пару тапок чорного кольору, камінь сірого кольору з плямами речовини бурого кольору - знищити; чоловічу майку без рукавів з матерії блакитного кольору з написом "LAKELAND UNIVERSITI"- передати потерпілому ОСОБА_3  

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку, через Володимир-Волинський міський суд.  

  Головуючий:   /підпис/  

Згідно з оригіналом:  

Суддя Володимир-Волинського  

міського суду                                                                                        Я.Д.Артиш