справа №2-а-1972/10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 15 вересня 2010 року                    Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

  в  складі: головуючого судді – Башмакова Є.А.  

при секретарі –         Жук Ю.А.  

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського сьомого міжрайонного відділу Державної автомобільної інспекції, в особі прапорщика – Гончарова Олександра Івановича  про скасуван ня постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

  ВСТАНОВИВ:  

 28 травня 2010 року позивач  звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Ухвалою Жовтневого районного суду від 10 червня 2009 року позивачу була повернена заява у зв’язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху. Позивач подав апеляційну скаргу. Згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2009 – скасовано, матеріали позовної заяви направлені до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для вирішення питання щодо відкриття провадження.

14.09.2010 року позивач подав доповнення та уточнення до адміністративного позову від 28.05.2009 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 24 травня 2009 року відповідачем щодо нього було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №171813, згідно якої, його було притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260,00 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач з даною постановою не згодний, оскільки вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства, тому просить визнати її незаконною та  скасувати.

Позивач та представник позивача у судове засідання з’явилися, наполягали на задоволенні позову .

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 травня 2010 року відповідачем у відношенні позивача було винесено постанову серії АЕ №171813 у справі про адміністративне правопорушення, де відповідач зазначив, що цього ж дня о 19 годині 53 хвилини позивач, керуючи автомобілем марки «Тойота Камрі», н/з НОМЕР_1, №шасі(кузова)НОМЕР_2, 2003 р.в., на 306 км. на обласній дорозі Знам'янка-Луганськ-Зварине біля населеного пункту с. Олефірівка, рухався зі швидкістю 84 км/год. в населеному пункті, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1.ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  

Згідно даної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 260,00 грн., що підтверджується зазначеною вище постановою, наявною в матеріалах справи.

Позивач з даною постановою не згоден, оскільки зазначав, що не були з’ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки адміністративного проступку. Позивач зазначив, що 24 травня 2010 року, під час керування автомобілем «Тойота Камрі», н/з НОМЕР_1, №шасі(кузова)НОМЕР_2, 2003 р.в., на 306 км. на обласній дорозі Знам'янка-Луганськ-Зварине біля населеного пункту с. Олефірівна він пересувався в щільному транспортному потоці зі швидкістю 60-70 км/год. Показники швидкості, встановлені приладом «Родіс», на думку позивача, не можуть вважатися доказом скоєння правопорушення, тому що неможливо встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості до його автомобіля. Крім того, позивачу невідомо, чи має прилад «Родіс» належний чином оформлений допуск для використання в Україні, в постанові та протоколі не вказано номер свідоцтва про перевірку даного засобу фіксації та термін його чинності. ОСОБА_1 також вказав на те, що в постанові вищевказаний прилад зазначено за №2089, а в постанові за №2087.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи  міськрайонний суд,  у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими чинним законодавством.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення  може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд встановив, що постанова по справі про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне порушення складені уповноваженою особою з додержанням вимог законодавства.  

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України №33 від 01.03.2010 року «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» затверджено перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Згідно п.1 вказаного переліку радіолакаційний вимірювач швидкості руху транспортних засобів «Радис» є офіційно затвердженим засобом для використання на території України.До того ж, згідно Свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки Е№001307 від 14 березня 2006 року, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, вимірники швидкості руху транспортних засобів радіолакаційні «Радис» зареєстровані в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки  під номером 28783-05 та відповідають Державному стандарту України на підставі результатів відповідних випробувань.Тому, сумніви позивача щодо неправомірності використання данного приладу є безпідставними.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає обґрунтованість постанови АЕ №171813 такою, що знайшла належне підтвердження, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи наявність у постанові належних  доказів того, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, суд вважає, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 2 ст. 122  КУпАП є цілком законною та обгрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, ч. 4 ст. 122, 158-163  КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:  

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Павлоградського сьомого міжрайонного відділу Державної автомобільної інспекції, в особі прапорщика – Гончарова Олександра Івановича  про скасуван ня постанови у справі про адміністративне правопорушення  - відмовити.  

  У відповідності до ч. 2 ст. 171-2 КАС України  постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Суддя                       Є.А. Башмаков