‡‚2-140/10                  

РІ Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

21 вересня 2010 року                     місто Маріуполь  

    Орджонікідзевський  районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:  

головуючого судді Вайновського А.М.,  

при секретарях Догаєвій А.В. Ченгал О.М., Григор А.Г.,  

за участю позивача ОСОБА_1,  

представника позивача ОСОБА_2,  

представника відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Крохмальової Лідії Петрівни,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного  акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання кредитного договору частково недійсним, про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором, про зобов'язання здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором, -  

  В С Т А Н О В И В  

    У травні 2009 року позивачі звернулись до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”  про визнання кредитного договору частково недійсним, про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором, про зобов'язання здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог вказали, що 06 червня 2005 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір  ‡‚MRT9GK04000009. Згідно  вказаного договору Банк надав йому кредит в сумі 97059,88 гривень для придбання нерухомості, з кінцевим терміном погашення - 04 червня 2020 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Договором було визначено сплата 12% річних за користування кредитом та 5,04% річних комісійні витрати, розмір щомісячних платежів з урахуванням усіх платежів складав 1386, 27 гривень. 06 червня 2005 року ОСОБА_5 уклала з відповідачем договір поручительства за виконання з боку ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором ‡‚MRT9GK04000009, в подальшому було придбано нерухомість та укладено договір іпотеки придбаної нерухомості. 12 січня 2009 року ОСОБА_1 отримав від відповідача лист ? повідомлення датований 25 грудня 2008 року про прийняття одностороннього рішення щодо збільшення з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитом, що в подальшому було зроблено відповідачем.  

  На думку позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтовано підвищив процентну ставку за кредитом, мотивуючи таке підвищення зміною облікової ставки Національного банку України, курсу долару США до гривні, кон'юнктури ринку тощо, посилаючись на те, що пункт 2.3.4 кредитного договору, який надав право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, суперечить вимогам ст.10561 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції Закону України від 12.12.2008 року ‡‚661-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Вказані зміни до законодавства набрали чинності 09.01.2009 року, а підвищення процентної ставки за кредитним договором банк в односторонньому порядку пропонує підвищити з 01.02.2009 року, в зв’язку з цим встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умови договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку не може діяти на підставі внесених змін до законодавства стосовно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, у зв'язку з чим є нікчемною.  

  Представник відповідача Крохмальова Л.П. у судовому засіданні та в своїх запереченнях проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що підвищення процентної ставки з боку банку відбулось згідно до умов договору та вимог діючого на той час законодавства України, а саме: відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; ст.ст.212, 632, 651 ЦК України; п.3.5 Постанови Правління Національного банку України « Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»   ‡‚168 від 10.05.2007 року.    

  Що стосується Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року ‡‚661-ІV, то представник відповідача вказує на те, що відповідно до ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України закони, інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим внесені зміни щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку регулюють питання не відповідальності осіб, а правовідносини пов’язані зі сплатою за користування кредитними коштами і не можуть регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом, оскільки зворотної сили не має. Право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності вищезазначеного Закону України від 12.12.2008 року за ‡‚661-ІV, тому просила в задоволенні позову позивачам відмовити з огляду на його необґрунтованість.  

  Крім того, вважає, що позивачами було порушено строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, оскільки кредитний договір та договір поруки укладено в червні 2005 року, а з позовом про визнання положень кредитного договору недійсними позивачі звернулись тільки в травні 2009 року.  

  Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також їх представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд визнати п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору недійсними, а також визнати незаконним підвищення процентної ставки з 01 лютого 2009 року за кредитним договором та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором .  

  Представник відповідача   ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала щодо їх задоволення в повному обсязі.  

  Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

  Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які она посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у праві, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

  Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами та їх представниками.  

  06 червня 2005 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” уклали кредитний договір ‡‚MRT9GK04000009. Згідно  вказаного договору Банк надав позивачу кредит в сумі 97059,88 гривень для придбання нерухомості, з кінцевим терміном погашення 04 червня 2020 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно п.1.1 договору, плата за користування кредитом складається з 1% в місяць на залишок суми заборгованості за кредитом та щомісячної комісії у розмірі 0,42%, відповідно, 12% річних за користування кредитом та 5,04% річних комісійні витрати, розмір щомісячних платежів з урахуванням усіх платежів складав 1386, 27 гривень Відповідно до п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору Банк залишив за собою право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої процентної ставки, направляє Позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.(а.с.7).  

  06 червня 2005 року позивачка ОСОБА_5 уклала з відповідачем договір поручительства за виконання з боку ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року перед ПАТ КБ “ПриватБанк” (а.с.22).  

  Отримані грошові кошти, згідно умов кредитного договору, були витрачені ОСОБА_1 на придбання нерухомості ? квартири ‡‚53, будинку ‡‚11, корпусу ‡‚1 по вулиці Київський в місті Маріуполі за договором купівлі-продажу від 06 червня 2005 року (а.с.23).  

  30 червня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк”, з метою забезпечення грошових зобов'язань кредитним договором ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна ? квартири ‡‚53, будинку ‡‚11, корпусу ‡‚1 по вулиці Київський в місті Маріуполі (а.с.24).  

  25 грудня 2009 року з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу ОСОБА_1 було направлено письмове повідомлення про зміну з 01 лютого 2009 року розміру відсоткової ставки за кредитним договором до розміру 23,97% річних (а.с.8).  

  Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.  

  Частина 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживачу у письмовій формі тип відсоткової ставки.  

  Такі самі правила встановлені Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України ‡‚168 від 10 травня 2007 року, що зареєстрована в  Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за ‡‚ 541/13808.  

  У постанові НБУ ‡‚ 361 від 2 серпня 2004 року «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організацій та функціонування систем ризик - менеджменту в банках України» визначено терміни «фіксована процентна ставка» і «змінна процентна ставка». Фіксована не підлягає перегляду протягом часу дії договору, змінна ? підлягає.  

  Виходячи зі змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, Банк при укладені договору взагалі не виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про тип відсоткової ставки.  

  Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.  

  Згідно п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом 7 (семи) календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.  

  Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджена Постановою правління                                       Національного банку України ‡‚168 від 10 травня 2007 року встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настанні події, не залежно від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (змін кредитної політики банку).  

  Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст.652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.  

  Представник відповідача не надав суду докази на підтвердження того, що позивач до вступу в силу зміненої процентної ставки був письмово повідомлений про вказану обставину.  

  Крім власних розрахунків представника відповідача, суду не надано доказів того, що станом на 1 лютого 2009 року істотно змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору та настала подія, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів Банку.  

  Оскільки Банк - відповідач, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним підвищення Банком відсоткової ставки за користування кредитом.  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання недійсними п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року підлягають задоволенню  з наступних підстав.  

  Відповідно до ч.3 ст.10561 ЦК України, яка набрала чинності 9 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.  

  Згідно ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).  

  Відповідно до ч.1, 4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсністю правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.  

  Таким чином,     умови договору, передбачені п.2.3.4 та п.2.3.5 Кредитного договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.  

  Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.  

  Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

  Стаття 47 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки, як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.  

  Положення п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору порушують права та законні інтереси  позивачів, містять дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору.  

  Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з врахуванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).  

  Таким чином, положення п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.  

  Посилання представника відповідача ОСОБА_4 щодо пропущення позивачами строку позовної давності встановленої ст.257 ЦК України не ґрунтується на законі, з наступних підстав.  

  Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.  

  Згідно ч.3 ст.261 ЦК перебіг позовної давності за  вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.  

  У зв'язку з чим, перебіг позовної давності потрібно відраховувати не з дня укладання кредитного договору - на що посилається представник відповідача, а з дня виконання нікчемного правочину, тобто з 01 лютого 2009 року.  

  На підставі викладеного, керуючись, ст. ст.10, 11, 60, 61, 88 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:  

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання кредитного договору частково недійсним, про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором, про зобов'язання здійснити перерахунок сплачених сум за кредитним договором – задовольнити.  

  Визнати з 09 січня 2009 року недійсним положення п.2.3.4 та п.2.3.5 кредитного договору ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та  ОСОБА_1, в частині надання банку права змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.  

  Визнати незаконним збільшення в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року.  

  Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” зробити перерахунок платежів за кредитним договором ‡‚MRT9GK04000009 від 06 червня 2005 року шляхом зарахування отриманих Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” з 1 лютого 2009 року сум різниці по процентах отриманих від збільшення щомісячного платежу за кредитом у рахунок сплати заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою кредиту.  

  Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь держави судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.  

  Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь  ОСОБА_1, ОСОБА_5 витрати пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 30 гривень.  

  Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.    

    Суддя ________________