cправа №2-5432/10  

категорія 34  

  ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 жовтня 2010 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді - Лемешко А.С.,  

при секретарі – Пус М.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» про встановлення на роботі, стягнення компенсації та моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка, уточнивши свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (далі – ДП «СМРП») про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням з посади головного бухгалтера ДП «СМРП», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 16429,38 гривень, моральної шкоди в сумі 5000 гривень, посилаючись на те, що наказом №144-л від 03.08.2010 року її було звільнено з посади головного бухгалтера ДП «СМРП» за однократне грубе порушення трудових обов'язків, виражених у неналежному вчиненні нею службових зобов’язань за підставами, передбаченими ч.1 ст.41 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки 03.08.2010 року вона знаходилася на лікарняному.  

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала з підстав, викладених у позові і письмових поясненнях, вказуючи, що позивачку було звільнено в той час, коли вона перебувала на лікарняному, наказ про звільнення вона отримала поштою вже після звернення до суду, службових обов’язків вона не порушувала. Просила позов задовольнити, оскільки відповідачем допущені грубі порушення трудового законодавства при звільненні з роботи ОСОБА_1  

Представники відповідача Анікеева І.О., Кліменко І.В., Калашніков В.Ю. належним чином були повідомлені про день, час, місто слухання справи в суді, однак в судове засідання не з’явилися в зв’язку з находженням у відпустці юристів. Представник відповідача Калашніков В.Ю. суд про причини неявки не повідомив, тому суд визнає причини неявки представників відповідача неповажними і знаходить можливим розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення, відповідно до ч.2. ст.169, ч.1 ст.224 ГПК України, оскільки представник позивачки не заперечує проти такого вирішення справи, а строки передбачені ст. 157 ЦПК України стекли. У своїх письмових запереченнях проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.  

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.    

Судом встановлено, що з 29.12.2008 року по 03.08.2010г. позивачка працювала на посаді головного бухгалтера ДП «СМРП».  

03.08.2010 року наказом начальника ДП «СМРП» №144-л позивачка була звільнена з займаної посади за підставами, передбаченими п.1 ст.41 КЗпП України, за одночасне грубе порушення трудових обов'язків, на підставі листа Державного комітету рибного господарства України №1-15-16/3359.  

Як вбачається з матеріалів справи, копії лікарняного листа, позивачка з 03.06.2009 року була тимчасово непрацездатна.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу,  представництва, відділення та іншого  відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації,  його  заступниками,  а  також службовими особами  митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та  органів державного контролю за цінами.  

Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України не допускається звільнення працівника з  ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації  підприємства, установи, організації.  

  Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 року з наступним змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40,41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.  

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.  

Аналіз обставин справи дає суду підстави вважати, що звільнення позивачці з посади головного бухгалтера ДП «СМРП» відбулося з порушенням норм трудового законодавства.  

По-перше, звільнення позивачці відбулося в період її тимчасової непрацездатності.  

По-друге, чинне трудове законодавство (п.1 ст.41 КЗпП України) передбачає можливість розірвання трудового договору  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими працівниками, які займають керівні посади за одноразове грубе порушення ними трудових обов'язків. Проте для цього необхідна наявність умов і підстав.  

Під дію вказаної норми закону підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються всі факти, що характеризують їх підставу (і характер дій чи бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідком, і форма вини). При цьому звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України є неможливим,  якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер.  

В даному конкретному випадку з листа Державного комітету рибного господарства №1-15-16/3359 від 30.07.2010г. вбачається, що в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року мали місце недоліки в роботі службових осіб ГП «СМРП», які безпосередньо відповідають за бухгалтерський облік на підприємстві.  

Одночасно відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.  

Суду не надано належних доказів порушення саме позивачкою протягом її роботи на посаді головного бухгалтеру  ГП «СМРП» трудових зобов’язань, покладених на нею законодавством чи посадовою інструкцією.  

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.  

Оскільки в наказі про звільнення позивачки не вказано яке саме одноразове грубе порушення трудових обов’язків вона допустила, то суд приходить до висновку, що наказ про звільнення є незаконним і підстав для звільнення позивачці за п.1 ст.41 КЗпП України у відповідача не було, в зв’язку з чим позовні вимоги про поновлення на роботі є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню шляхом скасування наказу №144-л від 03.08.2010 року.  

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.  

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348.    

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. за № 100 при стягненні заробітної плати за вимушений прогул береться середній заробіток за останні два місяці, що передували звільненню.  

  В даному випадку це липень та серпень 2010 року, за які, виходячи з розрахункових відомостей про заробітну плату позивачці і розрахунку, наданому аудиторською фірмою «Бізнес-Аудіт», її середньоденний заробіток складає 746 грн. 79 коп. Враховуючи кількість робочих днів за спірній період з 03 серпня 2010 р. по 13 жовтня 2010 р. включно, всього на користь позивачці підлягає стягненню середній заробіток за вимушений прогул в сумі 37339 гривень 50 коп.  

Відповідно до ч.4 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 195 року № 4 (зі змінами від 25 травня 2001 року) роз’яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховує глибину та тривалість моральних страждань позивачки, а також об’єм необхідних додаткових зусиль, які позивачка вимушена була зробити для організації свого життя, однак вважає можливим зменшити розмір суми грошового відшкодування моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на свою користь позивачка до 3000 гривень.  

Враховуючи, що позовні вимоги позивача, який звільнений від оплати судових витрат задоволені частково, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати пропорційно задоволеної частини вимог, в сумі 172 гривні 80 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40,41,147-149,232,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,30,60,88, 212-215,224 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Скасувати наказ №144-л від 03.08.2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера.  

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» з 03.08.2010 року.  

Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37339 гривень 50 копійок, моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.  

В останній частині позову – відмовити.  

Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» в дохід держави судові витрати в розмірі 172 гривні 80 копійок.  

Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи (ТУ ДСА м. Севастополя, р/р  31410537700008 в УДК м Севастополя, МФО824509 ЗКПО24035606 для Нахімовського районного суду м. Севастополя) в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.  

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення  заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.  

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії судом, що його ухвалив.  

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Нахімовського районного суду м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.  

    Головуючий-суддя:             /підпис/  

  Згідно з оригіналом:  

Суддя Нахімовського районного  

суду  м. Севастополя                                          А.С. Лемешко