Справа № 22ц-1169/2006      Головуючий у першій інстанції БАРАНЕНКО С.М.

Категорія - цивільна                                                           Доповідач: ГУБАР В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15серпня 2006 року                                                                              м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді   ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:   ГУБАР В.С, ШЕМЕЦЬ Н.В.,

при секретарі:    ПАЦ Т.М.,

за участю:   ОСОБА_1, ОСОБА_3 - ПРЕДСТАВНИКА ВІДПОВІДАЧА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданної ушкодженням здоров"я, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 227 грн. за придбані ліки, 482 грн. за забране належне йому майно, та 5000 грн. завданної йому моральної шкоди, посилаючись на те, що 1 вересня 2005 р. в денний час по дорозі свій город, що знаходиться за хутором „Південний", ОСОБА_2 безпідставно завдав йому тілесних ушкоджень, внаслідок яких він знаходився на лікуванні в Новгород-Сіверській ЦРЛ з 01.09.05. по 26.09.05 р.. Вказаний факт підтверджується історією хвороби, відмовним матеріалам.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2006 р. в задовленні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на те, що судом в порушення ст.ст. 1166, 1167 ЦК України перекладено тягар доказування на позивача, хоча насправді відповідач повинен доводити, що шкода заподіяна не з його вини. Постанова про відмову у відкритті кримінальної справи свідчить, що саме ОСОБА_2 була заподіяна йому шкода. Показання свідків суд не повинен був брати до уваги, оскільки вони упереджені.

Вислухавши суддю, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, що 1 вересня 2005 р. на території колишньої організації „Південне" між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла суперечка. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 99 від 28 квітня 2006 р., встановлено, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою лівого ока, крововиливів під кон"юнктиву обох очей, синець передньої поверхні грудної клітки зліва, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитися 1 вересня 2005 р. і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров"я. У висновку зазначено, що встановлення конкретної особи, яка спричинила зазначені тілесні ушкодження, не входить до обов"язку експертів.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов"язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно, якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою. В інших випадках кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, у позивача 01.09.05. під час суперечки ОСОБА_2 без згоди позивача були забрані належні позивачеві речі -сокира, коса з кос"єм та вили і ці забрані речі відповідач утримує у своєму ангарі, що не заперечував і не оспорював у апеляційному суді представник відповідача. Оскільки позивач наполягав на стягненні з відповідача вартості забраних і утримуваних відповідачем речей, які наявні в натурі, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог позивача апеляційний суд визнає вірним.

Враховуючи те, що вину ОСОБА_2 у завданні позивачеві тілесних ушкоджень в кримінальному порядку не доведено, висновок судово-медичної експертизи не може з достовірністю стверджувати факт заподіяння тілесних ушкоджень позивачу саме відповідачем, а позивач не довів цього факту, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін з підстав передбачених ст. 308 ЦПК Украни.

Доводи апелянта, викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення .

Рішення суду постановлене відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.