Справа № 22а-343/2006 Головуючий у 1 інстанції - Клопот С.Л.
Категорія - адміністративна Доповідач - Лакіза Г.П.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ЛАКІЗИ Г.П.
суддів: НЕЧАСНОГО Л.А., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі ПІЛЬГУЙ Н.В.
з участю: представника Державної судової адміністрації України і
територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області Багатюк-Дешко І.М., та представника Державного казначейства України і Управління Державного казначейства у Чернігівській області Пророченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Управління Державного казначейства у Чернігівській області, про стягнення невиплаченого щомісячного грошового утримання та зобов"язання проведення доплат до довічного грошового утримання, -
встановив:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів ненараховану та невиплачену частину щомісячного грошового утримання за період з 01 травня 2005 року по 01 грудня 2005 року, одноразово 6682 грн. 63 коп., а розпочинаючи з 01 грудня 2005 року щомісячно додатково виплачувати 954 грн. 31 коп. до нового перерахунку. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення його права внаслідок невиконання відповідачами вимог п.1 Постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" із змінами та доповненнями від 06 травня 1993 року, 24 лютого 1994 року та від 19 березня 1996 року. Позивач зазначав, що наказом територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 11 травня 2005 року працюючим суддям встановлено надбавку в розмірі 80% посадового окладу на виконання Указу Президента України № 220 від 05 березня 2002 року "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв"язку з додатковим навантаженням". Але перерахунок розміру довічного грошового утримання йому, як судді у відставці, не виконано.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України за період з 01 травня 2005 року по 01 грудня 2005 року на користь ОСОБА_1 недонараховане та невиплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 6682 грн. 63 коп..
Зобовязано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, починаючи з 01.12.2005 року доплачувати ОСОБА_1 до щомісячного довічного грошового утримання 954 грн. 31 коп. до наступного перерахунку.
Зобовязано Міністерство фінансів Українита Державну судову адміністрацію України провести фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, починаючи з 01.12.2005 року в частині доплати ОСОБА_1 до щомісячного довічного утримання в розмірі 954 грн. 31 коп. до нового перерахунку.
В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить постанову суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, в тому числі і до територіального управління ДСА України в Чернігівській області. Апелянт вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, суперечить положенням чинного законодавства, яке регулює питання нарахування та виплати суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання та оплати праці. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив нормативні акти, що регулюють правовідносини між сторонами у даній справі, і дійшов хибного висновку. Вважає, що суду належало керуватись також Законом України "Про оплату праці" в частині визначення поняття "заробітна плата" і посилається на те, що рекомендована Указом Президента надбавка є додатковою оплатою, яка нараховується за певних умов, і носить необов"язковий характер.
В запереченнях на апеляційну скаргу ДСА України Державне казначейство України посилається на те, що Державне казначейство, як окрема юридична особа не може нести відповідальність за зобовязаннями інших юридичних осіб і просить постанову суду відносно Управління Державного казначейства України у Чернігівській області залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивач вийшов у відставку з посади голови Чернігівського районногго суду в 2000 році (а.с.3). Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" позивачеві нараховане довічне грошове утримання. Яке. Згідно з даними довідок територіального управління ДСА України в Чернігівській області, обчислене з врахуванням посадового окладу, надбавок за кваліфікаційний клас, інтенсивність, вислугу років та щомісячної премії.
Указом Президента України № 220/2002 від 05 березня 2002 року рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати надбавку в розмірі до 80 % посадового окладу з врахуванням доплати за кваліфікаційний клас з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів .які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства, беруть участь у правовій освіті населення, роботі по підвищенню професійного рівня суддів та роботі органів суддівського самоврядування. Із змісту Указу Президента вбачається, що 80% надбавку рекомендовано встановлювати суддям і керівникам суддів за наявності певних умов (виконання додаткових навантажень), а тому не можна визнати, що на підстав даного Указу надбавка повинна бути призначена всім без винятків суддям і обовязково. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність врахування надбавки ,яка встановлена наказом територіального управління ДСА України в Чернігівській області від 11 травня 2005 року нині працюючим головам районних та міськрайонних судів, є помилковим.
Доводи позивача про те, що така надбавка встановлена всім суддям Чернігівської області, також не можуть бути підставою для задоволення його вимог, оскільки навіть у випадку встановлення надбавок всім суддям області зміст Указу Президента від 05 березня 2002 року не дає підстав вважати надбавку обовязковою. Всі виплати, які позивач отримував, працюючи на посаді голови Чернігівського районного суду, при обчисленні щомісячного довічного утримання враховані.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення внаслідок невірної оцінки встановлених по справі обставин.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 43, 44 Закону України "Про статус суддів", Указом Президента України від 05.03.2005 року № 220 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв"язку з додатковим навантаженням", апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Управління Державного казначейства у Чернігівській області, про стягнення невиплаченого щомісячного грошового утримання та зобо"вязання проведення доплат до довічного грошового утримання, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.