Справа за № 2-а-154  

2010 року  

  П О С Т А Н О В А  

  19 серпня  2010 року  

    Літинський районний суд Вінницької області  

  в складі: головуючого судді:  Кащук А.С.  

при секретарі:  Поляруш Г.А.  

  розглянувши у    відкритому   судовому   засіданні в залі суду в смт.  Літин    адміністративну  справу    за   позовом  ОСОБА_1  до  інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці     Дацюка Олександра Михайловича  про  скасування постанови по накладення адміністративного  стягнення,-  

  В С Т А Н О В И В :  

До суду звернувся   ОСОБА_1. із позовом в якому  зазначає, що 22.06.2010 року інспектором ДПС ВДАЇ м. Вінниці Дацюком Олександром Михайловичем винесена постанова АВ №173206 по справі про адміністративне правопорушення згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 425 гривень за адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст.126 КУпАП  

У протоколі АВ №077311 та вказаній постанові зазначено, що 22.06.2010р. в м. Вінниці о 21:55 по вул. Б. Хмельницького водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Део-Нексія д.н. НОМЕР_1 надавав послуги по перевезенню пасажирів без ліцензійної картки чим допустив порушення пункту 2.1. ПДР України.  

Позивач ОСОБА_1 вважає зазначені протокол та постанову  незаконною і такою, що суперечить дійсним обставинам справи.  

Так 22.06.2009 року у м. Вінниці приблизно о 22:00   проїжджав вул. Б. Хмельницького. Де водій  був зупинений інспектором ДАЇ. Інспектор забрав  документи, наказав зачекати і пішов до себе в автомобіль. Поряд зі водієм знаходилось ще декілька зупинених автомобілів. Через 15 хвилин інспектор підійшов  з протоколом, щоб той розписався. Виявилось, що він звинувачує водія у надані послуг по перевезенню пасажирів без ліцензійної картки. І це при тому, що пасажирів у автомобілі не було і його автомобіль не має ознак таксі. Це було відверте викривлення фактів. З чим водій не погодився і про що написав у поясненнях до протоколу: з порушенням не згідний, послуг по перевезенню пасажирів не надавав, даний факт порушення є видумом працівника ДАІ.  

ОСОБА_1 відразу попередив інспектора ДАІ, що на такі дії  буде скаржитись до суду.  

Крім того, водій побачив що у протоколі інспектор зазначив свідка: ОСОБА_4, але під час вказаної зупинки та потім ніяких осіб, які б бачили що ОСОБА_1 перевозив пасажирів не було. На  запитання про свідка, інспектор сказав, що свідок знаходиться в патрульній машині і запропонував його показати. Коли вони підійшли до патрульної машини, то ОСОБА_1 побачив що там знаходиться якась людина. На  запитання що саме він може засвідчити, ця людина зрозумілої відповіді  не надала.  

  Позивач вважає, що ця особа не може бути свідком оскільки постійно знаходилась в патрульній машині і відповідно до  машини не підходила. Крім його автомобіля на час  зупинки вже було зупинено декілька інших автомобілів. Патрульна машина знаходилась на відстані більше десяти метрів від  автомобіля ОСОБА_1, ситуація відбувалась у нічний час, і як зазначає позивач,  особисто поки не підійшов впритул до патрульної машини цю особу не бачив. І як можна засвідчити надання послуг по перевезенню пасажирів не бачучи самих пасажирів.  На його думку, якщо викликати в суд дану особу, то буде встановлено що вона не є свідком того, що зазначив інспектор.  

Згідно з ст. 272 КУпАП свідком є кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. Отже, якщо інспектор ДАІ стверджував що водій надає послуги по перевезенню пасажирів, то саме цих пасажирів необхідно було залучити в якості свідків. У відповідності до ст.256 КУпАП дані цих осіб-свідків є відомостями, які мають обов'язково зазначатися у протоколі. Про те якщо пасажирів не було то і зазначити в якості пасажира-свідка не має кого.  

Також, у протоколі інспектор вказав, що водій працює водієм таксі «Приватне», але інспектор ДПС взагалі не питав де  працює водій. Насправді ніяким водієм таксі «Приватне» ОСОБА_1 не працює, а працює інженером служби ліній у Південно-Західній електроенергетичній системі.  

Відповідно до Постанови Пленума Верховного Суду України, від 23.12.2005, № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Не дивлячись на те, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі є також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,  у постанові прийнятій інспектором ДАІ не наведена оцінка даного доказу і мотиви відхилення.  

До того ж, у протоколі інспектор зазначає, що водій порушив вимоги п.2.1. Правил дорожнього руху. Але п. 2.1. серед переліку документів які повинен мати водій,  не вимагає наявності ліцензійної картки. Тому не було порушення вказаного пункту ПДР.  

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без надання водію часу на підготовку та звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, ст. 59 Конституції України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. ЗЗ КУпАП.  

При розгляді  позову, ОСОБА_1 просить також врахувати, що згідно ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, позивач  вважає, що у його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою. А сама постанова винесена без всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.  

Відповідно до ст. 8 КУпАП  відповідальності підлягають особи, які  вчинили адміністративне правопорушення .  

Відносно ст. 7 КАС України, ніхто на може бути підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням  інакше як на підставах і в порядку , встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення  здійснюється на основі суворого додержання законності.  

В судовому  засіданні позивач   ОСОБА_1  позов підтримав  в повній мірі , і просить  скасувати  вказану постанову  серії АВ №- 173206, від 22.06.2010 року, про накладення адміністративного стягнення в розмірі 425  гривень.  

Представник відповідача  в зал судового засіданні не з»явився, та не надав заперечення проти задоволення позову.  

Вислухавши позивача   та вивчивши докази які є у справі суд вважає, позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. В своїй заяві позивач чітко, із посиланням на  статті та пункти чинного законодавства,  обґрунтував свою позицію та вказав на порушення чинного законодавства працівником ДАІ при винесенні постанови про накладення адміністративного  стягнення.  Також в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення чинного законодавства на яке посилається позивач при винесенні працівником ДАІ спірної постанови, тому суд вважає, що така постанова не може залишатися чинною і підлягає скасуванню.  

  Керуючись ст. 2, 6,7-11,18,19,23, 71, 86, 105,106, 159, 160 - 163 КАС України, -  

        П О С Т А Н О В И В:  

  Позов задовольнити.      

Скасувати     постанову     по      справі      про     адміністративне        правопорушення      

серії АВ №- 173206, від 22.06.2010 року,  щодо    стягнення    з    ОСОБА_1,  жителя  АДРЕСА_1,   штрафу в сумі 425 гривень,  яка винесена інспектором  ДПС ВДАІ м. Вінниці     Дацюка Олександра Михайловича.  

На постанову суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя:                                                                                                КАЩУК А. С.