справа №   2-а-1496/   2010 рік  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 серпня 2010 року   м. Сімферополь  

  Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого, судді   Онищенко Т.С.,  

при секретарі   Ревенко-Котовської Н.Г.,  

розглянувши   у відкритому судовому засіданні   справу   за адміністративним позовом     ОСОБА_3   до Управління ДАІ Головного Управління МВС України в АР Крим, інспектора  УДАІ ГУ МВС України в АР Крим м. Євпаторія Бикіна Володимира Валерійовича   про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -  

  встановив:  

  Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він неправомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з накладенням адміністративного стягнення.  

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.  

Відповідач – інспектор Бикін В.В. та представник відповідача -  Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, просили у задоволенні позову відмовити.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши доказі, суд дійшов до висновку                      про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.  

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є актом індівідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008).  

Пунктами 8.10-8.11, 12.1, 16.3 Правил дорожного руху, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 встановлено, що  у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає  -  перед світлофором,  не створюючи перешкод для руху пішоходів.  

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.  

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.  

У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 (див. додаток 2), світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні — перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.  

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть.  

Відповідно до Протоколу і Постанови від 17.06.2010 по справі про адміністративне правопорушення, позивач 17.06.2010 о 16.10 годин, керуючи транспортним засобом марки Subaru Forester реєстраційний номер  НОМЕР_1, порушив встановлені правила дорожнього руху  – на перехресті автодоріг Харків-Сімферополь-Ялта і 40 років Перемоги в с. Добре Сімферопольського району для надання переваги в русі зупинився за світлофором.  

Позивач у письмових поясненнях у протоколі зазначив, що він дійсно зупинився за світлофором.  

До складеного протоколу додані фотознімки, що підтверджують факт вчинення позивачем цього правопорушення.  

Допитаний в судовому засіданні свідок підтвердив факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення і пояснив, що при складанні протоколу позивач погодився з тим, що він зупинився за світлофором, однак коли побачив суму штрафу, зазначену у постанові, то сказав, що буде оскаржувати цю постанову в судовому порядку.  

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30.06.1993, до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.  

Положеннями Правил дорожнього руху передбачено, що  учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).  

Факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбаченого частиною  2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшов своє підтверждення при розгляді даної справи.  

Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.  

Адміністративне стягнення за вчинення позивачем зазначеного адміністративного правпорушення накладено уповноваженою особою в межах санкції частини 2 статті 122 Кодексу України   про адміністративні правопорушення, відповідно до вимог цього Кодексу (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини тощо).  

Доводи позивача, викладені у позовній заяві та його представника, надані в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи та спростовуються письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи.  

Незазначення інспектором ДАІ свого прізвища та ім’я по батькові у протоколі, не є суттєвим порушенням, оскільки такі дані містилися у самій постанові, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності та копія якої була вручена позивачеві.  

За таких обставин справи, постанова про притягнення позвача до адіністративної відповідльності, передбаченою частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законною   і обгрунтованою.  

На підставі наведеного, у суду відсутні законні підстави для задоволення позову.  

З урахуванням викладеного, керуючись 71,   160-163, 167, 1712   Кодексу адміністративного судочинства України,   -  

ПОСТАНОВИВ:  

  Відмовити   ОСОБА_3     в задоволенні  позову     до Управління ДАІ Головного Управління МВС України в АР Крим, інспектора  УДАІ ГУ МВС України в АР Крим м. Євпаторія Бикіна Володимира Валерійовича   про скасування постанови   (АК №279041) від 17.06.2010   про накладення адміністративного стягнення   в повному обсязі.  

  Рішення (постанова) місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.  

  Суддя                   Онищенко Т.С.