Справа № 22ц-943/2006 Головуючий у першій інстанції КРАПИВНИЙ В. І.
Категорія - цивільна Доповідач ШЕМЕЦЬ Н.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР ВС,
при секретарі: ПАЦ Т.М.,
за участю: прокурора -ТУРЧИНА І.А., позивачки - ОСОБА_1, ПРЕДСТАВНИКА ОРГАНУ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ Корюківської РДА-СЛЕЗКА І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районнного суду Чернігівської області від 21 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, який має двох неповнолітніх дітей віком 15 та 17 років безвідповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням дітей не займається, після розірвання шлюбу з позивачкою ніде не працює, аліментів на утримання своїх дітей протягом останніх років не сплачує, тому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно обох його неповнолітніх дітей, яких просить залишити на її вихованні та утриманні.
Рішенням Корюківського районнного суду Чернігівської області від 21 квітня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаюсь на те, що рішення не відповідає вимогам ст.ст. 150 та 164 СК України щодо позбавлення батьківських прав в разі ухилення від виконання батьками обов'язків по вихованню дітей та висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться їх навчанням, не знає, де навчаються діти і жодного разу не відвідував навчальні заклади, не бажає спілкуватися з дітьми і тому діти виказали бажання не зустрічатися з батьком. Вказує, що нею в судовому засіданні було доведено ухилення відповідачем від обов'язків по утриманню дітей.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 раніше перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого вони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Однак подружнє життя сторін не склалося, вони припинили сімейно-шлюбні відносини і спільне проживання, 17 червня 1998 року розірвали шлюб в органах РАГС. Рішенням Корюківського райсуду від 01.09.98 р. з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, проте у відповідача існує значна заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей. В даний час син ОСОБА_3 навчається в ПТУ, а донька ОСОБА_4 - в школі, їх фактичне виховання і утримання здійснює позивачка.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання ОСОБА_1 і зацікавлених осіб лише на ті обставини, що ОСОБА_2 проживає окремо від своїх неповнолітніх дітей і не приймає участі в їх вихованні та утриманні є безпідставними, оскільки він цікавиться вихованням своїх дітей, але надавати матеріальне утримання не міг внаслідок втрати робочого місця, подарував дітям і дружині 1/2 частини будинку з надвірними будівлями, яке належало йому на праві сумісної власності, за місцем проживання відповідач характеризується з позитивного боку, спиртними напоями та наркотичними засобами не зловживає, з дітьми жорстоко не поводиться. Суд зробив висновок, що жодної з підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, передбаченої ч.1 ст. 164 СК України, в його діях не вбачається.
Проте апеляційний суд вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину і основні напрямки виховного процесу - це виховання дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, родини, свого народу, Вітчизни; батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя , забезпечити здобуття повної загальної освіти. Це визначено ст. 150 СК України.
4.2 ст. 157 передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має право на особисте спілкування з ними.
У разі ухиляння матері, батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав - ч.1 п.2 ст. 164 СК України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються саме на цих положеннях закону, це вбачається з її позовної заяви, пояснень в суді 1 інстанції та апеляційному суді.
Відповідач ОСОБА_2, як слідує з його пояснень в суді 1 інстанції а.с.42-43,49 зв.,53 спочатку заперечував проти позбавлення його батьківських прав, хоча визнавав, що після розлучення з дружиною в 1998 році діти приходили до нього лише декілька разів, коли були маленькі; дочку бачив давно, а сина недавно, коли випадково зустрів; де навчається син йому невідомо; з дітьми не спілкувався і не цікавився за них у позивачки, так як вона має іншу сім"ю. Проте в ході розгляду справи, оскільки позивачка наполягала на своїх вимогах, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав і в судових дебатах покладався на розсуд суду.
Представник органу опіки і піклування вважав, що вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Представник Корюківської ЗОШ №1 підтвердила а.с.45, що батько за час навчання дітей жодного разу не був у школі, не цікавився їх навчанням.
Допитані судом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що батько ними не цікавиться, нічого про них не знає - ні про здоров"я, ні про навчання, ні як про особистостей, допомоги на утримання не надає і рахується батьком лише на папері і тому вони не бажають, щоб у майбутньому батько мав до них претензії, хочуть викреслити його із паперів і свого життя.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає доведеним, що відповідач тривалий час будь-якої участі у вихованні неповнолітніх дітей не приймає, не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров"ям, навчанням, розвитком. Його посилання, що позивачка налаштувала дітей проти нього, спростовуються поясненнями самих дітей, які в такому віці здатні дати належну оцінку відношенню до них батька та його поведінці самостійно, без впливу матері. Доказів того, що позивачка перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дітьми він не надав і матеріали справи таких доказів не містять Крім того, сторони проживають в одному місті і за бажання батько міг би здійснювати батьківські обов"язки. Проте навіть його позиція в суді 1 інстанції свідчить про відсутність наміру і бажання брати участь у вихованні своїх неповнолітніх дітей.
Тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду 1 інстанції скасуванню з постановленням нового про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей : сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою і залишають з нею.
Керуючись ст.ст.150,157 ч.2,164 ч.1 п.2 СК України, ст.ст. 307, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Корюківського районнного суду Чернігівської області від 21 квітня 2006 р - скасувати.
Позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, 1966 року народження, батьківських прав відносно дітей : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.