Справа № 22ц-1141 /2006 Головуючий у першій інстанції -
Клопот С.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
УХВАЛА
Іменем України
10 серпня 2006 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Шемець Н.В.
суддів Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.
при секретарі Котляр I.I.
з участю сторін, представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Державної митної служби України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Чернігівської митниці Державної митної служби України та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Чернігові про стягнення втраченого заробітку з урахуванням інфляції, одноразової грошової допомоги з урахуванням інфляції та річних відсотків, витрат на медичну допомогу і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2001 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду та, неодноразово уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів втрачений внаслідок втрати здоров"я заробіток з урахуванням інфляції за період з 11.12.2000р. по 01.04.2001р. в сумі 2165 грн. 49 коп., одноразову грошову допомогу з урахуванням інфляції та річних відсотків в сумі 64232 грн. 66 коп., витрат на медичну допомогу в сумі 664 грн. 72 коп. і моральну шкоду в сумі 2550 грн. Посилалась, що 01.04.1996р. отримала виробничу травму. 10.01.2001р. МСЕК їй була встановлена 2 група інвалідності із втратою 60% працездатності. Одноразову грошову допомогу, моральну шкоду, втрачений заробіток та відшкодування витрат на лікування Чернігівська митниця виплачувати відмовилась.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 2165 грн. 49 коп. втраченого заробітку з урахуванням інфляції, 64232 грн. 66 коп. одноразової грошової допомоги з урахуванням інфляції та річних відсотків, 664 грн. 72 коп. витрат на медичну допомогу і 2000 грн. моральної шкоди, а всього 69062 грн. 87 коп, Стягнуто з Чернігівської митниці на користь держави 679 грн. 12 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі Чернігівська митниця Державної митної служби України просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги мотивує тим, що на підставі ст. 163 Митного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 виплачено одноразову допомогу. Суд цієї обставини не дослідив, а тому зробив неправильний висновок. Пунктом 11.3 Акту форми Н-1 встановлена причина ДТП - незадовільний стан автошляху, встановлено відсутність вини Чернігівської митниці у заподіянні шкоди ОСОБА_1 Акт позивачем не оскаржувався. Таким чином, підстав для стягнення коштів з Чернігівської митниці на користь позивача не вбачається. Деснянський районний суд, вказуючи в рішенні, що ушкодження здоров"я ОСОБА_1 пов"язане з каліцтвом, помилково прийняв до уваги розрахунок середньомісячного заробітку для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку, відповідно до якого позивачкою взято З останні повні місяці: жовтень, листопад, грудень 2000 року - місяці роботи, що передували встановленню інвалідності за висновком МСЕК від 10.01.01р. Невірно застосувавши точку відліку розрахункового періоду для обчислення середньомісячного заробітку, суд прийняв на віру і уточнений розрахунок позовних вимог ОСОБА_1, а тому зробив неправильний висновок щодо належного і підтвердженого матеріалами справи розрахунку. Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 встановлена група інвалідності з 10.01.01р., а чеки та рецепти на придбані медикаменти датовані 2000 роком. Моральна шкода відшкодовується потерпілому за наявності факту моральної шкоди. ОСОБА_1 в своїй позовній заяві не вказала, в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується, якими неправомірними діями митниці завдана шкода.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно визначивсь із застосуванням щодо виниклих спірних правовідносин Закону України „Про охорону праці" від 14.10.1992 року №49 (в редакції від 30.06.1999 року) та „Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вони врегульовувались саме вищезазначеними нормативними актами.
Судом встановлено, що 01.04.1996 року з позивачкою під час слідування на роботу на транспортному засобі Чернігівської митниці сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 отримала ушкодження здоров'я, і за висновком МСЕК від 10.01.2001 року їй було встановлено другу групу інвалідності з втратою 60% працездатності. Вказане підтверджується актом за формою Н-1 НОМЕР_1 від 15.08.1996 року (том - 1, а.с.9) та довідкою МСЕК від 10.01.2001 року (том -1, а.с.11-12).
Встановлення позивачці відсотка стійкої втрати працездатності 10.01.2001 року та її звернення з позовом до суду в березні 2001 року відбулось до набрання чинності Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року (Закон України №1105). Даний Закон дійсно передбачає обов"язок фонду відшкодувати потерпілому на виробництві шкоду, заподіяну ушкодженням здоров"я, але п.3 Прикінцевих положень Закону №1105 вказує, що вся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди (що мало місце в даному випадку), заподіяної ушкодженням здоров"я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Таким чином, відповідно до законодавства, що діяло на момент настання нещасного випадку, всі виплати ОСОБА_1 мала здійснювати Чернігівська митниця.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про охорону праці'" власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому одноразову допомогу.
Загальні положення „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків" також вказують, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпшому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Колегія судців погоджується з наведеним в рішенні суду першої інстанції розрахунком сум стягнення одноразової грошової допомоги з врахуванням інфляції та річних відсотків, грошової суми витрат на медичну допомогу, а також суми стягнення моральної шкоди з врахуванням характеру, тривалості душевних і фізичних страждань, істотності змін у життєвих стосунках та виходячи з принципу розумності.
Крім того, наведена сума розрахунків ніяким чином не спростована апелюючою стороною.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, постановленим без порушення норм матеріального та процесуального законодавства і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної митної служби України відхилити.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.