Справа № 22ц-1267\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції:  Марченко М.М.

Доповідач:   Редька  А.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року                                   місто Чернігів

Апеляційний     суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва О.К., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г., при секретарі - Гавриленко Ю.В.,

з участю: Гребеннікова І.О., представника відповідача, ОСОБА_1, третьої особи, та його представника адвоката ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 9 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ніжинського міського центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Наказом директора Ніжинського міського центру туризму та краєзнавства учнівської молоді від 9 березня 2006 року НОМЕР_1 ОСОБА_2звільнено з роботи з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 центру за прогул, ст.40 п.4 КЗпП України з 10 березня 2006 року.

7 квітня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, посилаючись на безпідставність звільнення, т.щ. вона не допускала прогулів.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 9 червня 2006 року скасовано наказ директора центру від 9 березня 2006 року НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 з роботи та ОСОБА_2поновлено на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Ніжинського міського центру туризму та краєзнавства учнівської молоді з 10 березня 2006 року та стягнуто з Ніжинського міського центру туризму та краєзнавства учнівської молоді на користь ОСОБА_2 1741 грн 38 коп заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 березня 2006 року до 9 червня 2006 року.

Третя особа, ОСОБА_1, директор центру туризму та краєзнавства учнівської молоді, в апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у поновленні на роботі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального закону.

Крім того, ухвалою суду від 12 травня 2006 року було зупинено провадження у справі у зв'язку із зверненням суду до Ніжинського міського комітету профспілки працівників освіти про згоду на звільнення ОСОБА_2 з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу в частині зупинення провадження у справі та повернути справу для розгляду по суті спору, посилаючись, що з боку адміністрації центру не було допущено порушень вимог ст.43 КЗпП України та ст.39 Закону „Про професійні спілки та гарантії їх діяльності!" і нема потреби звертатися про міському профспілки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і рішення суду грунтується на матеріалах справи та законі.

З наказу від 9 березня 2006 року НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 встановлено, що підставою для звільнення її з роботи за ст.40 п.4 ЗКпП України стало вчинення нею прогулу 4 та 5 січня 2006 року, невихід на роботу у зазначені дні без поважних причин.

Проте, наданими документами спростовується такий висновок адміністрації Ніжинського міського центру туризму та краєзнавства учнівської молоді.

ОСОБА_2 у своїх поясненнях посилалася на те, що 4 та 5 січня 2006 року були заплановані екскурсії з дітьми до міста Чернігова і у ці дні вона їздила з дітьми до міста Чернігова. Ці доводи позивачки підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

Так, відповідно до плану роботи гуртка, затвердженому директором центру, було заплановано на зазначені числа екскурсія учнів до міста Чернігова, за журналом обліку роботи гуртка такі екскурсії були проведені 4 та 5 січня 2006 року.

Свідок ОСОБА_4, працівник центру, у своїх поясненнях посилалася, що 4 січня 2006 року ранком ОСОБА_2 була на роботі та говорила, що їде з дітьми на екскурсію до міста Чернігова.

Факт проведення екскурсій також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, працівник Чернігівського міського управління молоді та спорту, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, батьки, діти яких у зазначені дні їздили на екскурсію до міста Чернігова під керівництвом ОСОБА_2

За таких обставин не можна вважати, що 4 та 5 січня 2006 року ОСОБА_2 була відсутня на роботі без поважних причин, тобто, вчинила прогул, що дає підстави для її звільнення за ст.40 п.4 КЗпП України.

Неправильне оформлення екскурсії учнів до Чернігова, інші порушення трудової дисципліни, що були допущені ОСОБА_2 до 4 січня 2006 року та пізніше та на які посилалися представники відповідача у своїх запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті судом, т.щ. відповідно до наказу про звільнення підставою для звільнення було вчинення саме прогулу, а не інші порушення, які на думку адміністрації допускала ОСОБА_2 у своїй роботі.

Рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.З07,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду міста Чернігова від 9 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.