Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-7059/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Голубкова М.А.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2010 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3 ОСОБА_4, служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
В позові зазначено, що 10.07.2006 р. між ВАТ «Райффайзен банк аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-43/788-33 (далі - Кредитний договір), згідно якого ОСОБА_2. було надано кредит у сумі 10 000 дол. США зі сплатою 12 % річних, строком на 120 місяців, тобто до 09.07.2016 р.
Додатковою угодою № 1 від 24.07.2006 р. до Кредитного договору розмір ліміту кредитування було збільшено до 30 000 дол.
В забезпечення повернення кредитних коштів 24.07.2006 року між ВАТ «Райффайзен банк аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки та договір іпотеки.
Предметом іпотеки за вказаним договором є житловий будинок АДРЕСА_1 який є власністю ОСОБА_1
Позивач зазначав, що свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_2. належним чином не виконує у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед Банком, як станом на 16.07.2009 року складала 23 233,68 доларів США.
У зв'язку з порушенням з боку ОСОБА_2. термінів виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів позивач звертався до відповідачів з вимогою про повернення заборгованості за кредитом, але заборгованість за кредитом погашено не було.
В ході судового розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та остаточно просив: звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором - на вищевказаний житловий будинок, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги позивача за кредитним договором в сумі 226 061,72 грн., з них: 164 078,55 грн. (20750 дол. США) - залишок за кредитом, 18 527,35 грн. (2 343,04 дол. США) - сума несплачених відсотків, 43 455,82 грн. (5495,59 дол. США) - пеня за прострочення по сплаті кредиту та відсотків, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен банк Аваль», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що 10.07.2006 р. між ВАТ «Райффайзен банк аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-43/788-33, згідно якого ОСОБА_2. було надано кредит у сумі 10 000 дол. США зі сплатою 12 % річних, строком на 120 місяців, тобто до 09.07.2016 р. Додатковою угодою № 1 від 24.07.2006 р. до Кредитного договору розмір ліміту кредитування було збільшено до 30 000 дол. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 24.07.2006 року між ВАТ «Райффайзен банк аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки та договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 який є власністю ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Єдиний довід апеляційної скарги знайшов своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи, зокрема, в частині помилкового обґрунтування висновків рішення судом першої інстанції лише ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Судом не взято до уваги, що ч. 2 вказаної норми матеріального права визначає, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Проте, це не потягло неправильного вирішення справи, оскільки, крім вищезазначених норм, правовідносини сторін в справі підлягають врегулюванню шляхом застосування приписів ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що с уд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
З матеріалів справи вбачається, що порушення іпотечного договору не відбувається. Про наявність збитків позивачем не заявлено ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.
Згідно ст. ст.11, 303 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах цих позовних вимог. Виходячи з вказаних норм процесуального права суд першої інстанції був обмежений заявленими позивачем позовними вимогами, які не узгоджені з вимогами законодавця до рішення суду в справах даної категорії. Зокрема, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановила додаткові до ст. 215 ЦПК України вимоги до рішення суду. Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються не тільки загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; а також початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Початкова ціна предмету іпотеки відноситься до предмету доказування в справі і для її визначення вказаний Закон встановлює певну процедуру та наслідки її недотримання, що відображено у ст. 38, де сказано: ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; у разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Цих вимог, обов’язкових для судового вирішення спору, позивач не заявляв і в суді дані обставини не доводив, незважаючи на те, що законодавець детально визначив їх необхідність.
За викладених обставин, суд першої інстанції був позбавлений можливості задовольнити заявлені позовні вимоги.
Крім цього, є важливою для вирішення даного спору обставиною, що обсяг прав іпотекодержателя позивача відмовою в задоволенні позовних вимог не змінюється, що прямо передбачено в ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» як одна з умов, що дозволяють відмовити в позовних вимогах даного роду.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: