Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-7166/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1. про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначено, що 23.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1. укладено кредитний договір № 014/17-15/1115-35, згідно якого останньому надано кредит в сумі 18 540 доларів США зі сплатою 12,00 % річних строком на 240 місяців, тобто по 23.06.2026 року.
В забезпечення повернення кредитних коштів 23.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки, предметом якого є квартираАДРЕСА_1яка належить ОСОБА_1
Оскільки впродовж дії кредитного договору відповідачем порушувалися вимоги, передбачені кредитним договором, щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості станом на 27.08.2010 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 28 656, доларів США , що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу, встановлено НБУ, становить 226 102 грн. 54 коп. (131 809 грн. 55 коп. - заборгованість по кредиту; 31066 грн. 32 коп. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 63226 грн. 67 коп. - нарахована пеня за порушення умов кредитного договору).
Посилаючись на вищевикладене просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги позивача в сумі 226 102 грн. 54 коп., судові витрати стягнути з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що 23.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1. укладено кредитний договір № 014/17-15/1115-35, згідно якого останньому надано кредит в сумі 18 540 доларів США зі сплатою 12,00 % річних строком на 240 місяців, тобто по 23.06.2026 року (а.с.8).
В забезпечення повернення кредитних коштів 23.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_1 (а.с. 14-17).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд вірно визначив, що правовідносини сторін в справі підлягають врегулюванню шляхом застосування приписів ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що с уд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Порушення іпотечного договору не відбувається.
Питання наявності збитків вирішувалось судом першої інстанції, проте позивач, діючи в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду належних та переконливих доказів на підтвердження даної обставини, незважаючи на те, що вона є суттєвою при розгляді справи.
Під час розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження суми поточної заборгованості за договором кредиту, обмежуючись відомостями щодо загальної заборгованості за цим договором, незважаючи на ту обставину, що відповідач постійно здійснює часткове погашення кредиту, що на підставі наданих платіжних документів встановив суд першої інстанції.
Згідно ст. ст.11, 303 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах цих позовних вимог. Виходячи з вказаних норм процесуального права суд першої інстанції був обмежений заявленими позивачем позовними вимогами, які не узгоджені з вимогами законодавця до рішення суду в справах даної категорії. Зокрема, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановила додаткові до ст. 215 ЦПК України вимоги до рішення суду. Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються не тільки загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; а також початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Початкова ціна предмету іпотеки відноситься до предмету доказування в справі і для її визначення вказаний Закон встановлює певну процедуру та наслідки її недотримання, що відображено у ст. 38, де сказано: ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; у разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Цих вимог, обов’язкових для судового вирішення спору, позивач не заявляв і в суді дані обставини не доводив, незважаючи на те, що законодавець детально визначив їх необхідність.
За викладених обставин, суд першої інстанції був позбавлений можливості задовольнити заявлені позовні вимоги і зробив вірний висновок про необхідність застосування ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» .
Обсяг прав іпотекодержателя позивача відмовою в задоволенні позовних вимог не змінився.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального права є неприйнятними, оскільки суперечать змісту саме цих норм права.
Довід апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання наслідків фінансової кризи» є обґрунтованим. Проте, цей довід не спростовує висновків рішення суду щодо відмови в позові і не призвів до неправильного вирішення справи, а тому є несуттєвим.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: