Справа № 2а-3090\10
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
11 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головуючого: судді Луганського В.І.
при секретарі: Оніщенко К.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної в м .Луганську ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень незаконними та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ленінської районної в м. Луганську ради про визнання незаконними та скасуванню рішення Ленінської районної в місті Луганську ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 09.10.2007 року вона звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням 24 сесії Ленінської районної у місті Луганську ради 5 скликання від 05.12.2007 року № 184/27 їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. згідно вказаного рішення та договором на виконання робіт № 668 від 16.01.2008 року з ТОВ «Землевпорядне бюро «Бєліков і К» було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення вказаної ділянки було погоджено з відділом архітектури та земельних відносин Ленінської районної ради у м. Луганську, та у висновку було зазначено, що обмеження на земельну ділянку відсутні. Але в червні 2009 року на виділену їй земельну ділянку стала претендувати ОСОБА_2, мотивуючи свої дії рішенням відповідача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки. На її звернення до відповідача їй було повідомлено, що рішенням ленінської районної ради у м. Луганську було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту відводу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, поясняючи, що раніше вказана земельна ділянка була надана в користування ОСОБА_3. Вважає, що такими діями відповідача порушено її право завершити оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, почати будівництво житлового будинку і просила суд визнати незаконними та скасуванню рішення Ленінської районної в місті Луганську ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Луганськ, вул. Крістальная,8.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав. Вважає, що підстав для скссування рішення не має.
Дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а тому ця справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи Ленінська районна рада у м. Луганську прийняла рішення від 05.12.2007 року «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Ленінської районної ради у м. Луганську від 27.04.2010 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0600 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, підставою для прийняття оскаржуваного рішення була заява ОСОБА_2
Судом встановлено, що рішенням Ленінської районної ради, раніше у 1996 році земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 і на час звернення позивача до відповідача з заявою про проект відводу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зазначена земельна ділянка не була вільною.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.143 земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З аналізу змісту вказаної статті вбачається, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або у примусовому порядку припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до ст.152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відтак, прийняття Ленінською районною у м. Луганську радою рішення від 27.04.2010 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1» прийнято відповідно до вимог закону, оскільки відповідачем не припинялось право ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.
За таких підстав заявлені вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.116 З К України, ст.ст. 9, 104, 105, 121, 162, 167 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення в повному обсязі.
Суддя: В.І. Луганський