Справа № 22 - ц - 1147/2006р.                    Головуючий у 1 інст. - Бечко Є.М.

Доповідач - Губар В.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого - судді Іваненко Л.В.                                                            Суддів - Губар В.С, Шемець Н.В.

При секретарі - Пац Т.М.

З участю - ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та у інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_4 - представника відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 15 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про примусове виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення, -

установив:

У квітні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення з АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.10.2003 року придбав зазначену квартиру у відповідачки ОСОБА_1, однак, відповідачі, які є членами її сім"ї, не звільнили продану квартиру, чим створюють перешкоди для нього в користуванні квартирою.

У липні 2005 року позивач доповнив позовні вимоги, просив визнати недійсним договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2, як такий, що не відповідає вимогам закону та укладений без наміру створити правові наслідки для сторін.

Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 15 травня 2006 року позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди від 10.06.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, справа розглянута без участі представника органу опіки та піклування, хоча відповідачем по справі є неповнолітня особа, крім того висновок суду про те, що договір оренди фіктивний є лише припущенням, оскільки грунтується тільки на заяві позивача; висновок суду про те, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, зроблений без врахування норм матеріального права, що діяли на час його укладення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером НОМЕР_1, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_1 трикімнатну АДРЕСА_1, яка належала продавцеві на підставі договору дарування. Як вбачається з п.4 договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між продавцем та покупцем, ОСОБА_1 стверджувала, що на час укладання договору квартира нікому іншому не була продана, не подарована, не заставлена, у спорі, під забороною та у заставі не перебуває, прав на неї у третіх осіб як у межах так і за межами України - немає. Зазначене засвідчує, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, договір оренди не був укладений і це свідчить про його фіктивний характер, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_2, як угоди яка укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.

Згідно договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_6 став її власником, а відповідачі втратили право власності та користування квартирою, тому їх проживання в спірній квартирі перешкоджає здійсненню позивачем права власності і судом прийнято правомірне рішення про виселення відповідачів із зазначеної квартири.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що суд вірно визначив правовідносини, які існують між сторонами і дав їм вірну юридичну оцінку . Судове рішення є законним і обгрунтованим, відповідає обставинам справи та постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду. Передбачені законом підстави для скасування рішення - відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 15 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців, з дня її проголошення.