Справа № 2-885/2010р.  
Р І Ш Е Н Н Я  

                                                            Іменем України  

15 вересня 2010 року                                                                         м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді:                     Цибульського О.Є.,

з участю секретаря:                     Спічко А.В.,

позивача:                                      ОСОБА_1,

представника відпровідача управління Пенсійного фонду України  

у м.Могилів-Подільському Вінницької області:    Чумака І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському Вінницької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року являється дитиною війни. Згідно із статтею 6 даного Закону з 01 січня 2006 року позивачці повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак в порушення вказаної норми Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна державна соціальна допомога дітям війни з 2006 року ОСОБА_1 виплачувалась не в повному обсязі, а тому вона просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, яка на той час їй не виплачувалася взагалі, та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум за вказаний період.  

В судовому засіданні   позивачка ОСОБА_1   підтримала позовні вимоги і просила суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, яка на той час їй не виплачувалася взагалі, та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум за вказаний період.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському Вінницької області    Чумак І.Д.   в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що на законодавчому рівні питання виплати підвищення пенсії на даний час досі не врегульовано, а тому управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському виплачувало позивачці ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни в межах бюджету, затвердженого Кабінетом Міністрів України, яким визначено призначення коштів, що надходять до управління Пенсійного фонду України. Згідно із ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» підвищення до пенсії у 2007 році дітям війни, які не мали статусу інваліда, не було передбачено, а оскільки в пенсійній справі позивачки відсутні дані про наявність інвалідності, то протягом 2007 року надбавки як дитині війни їй не виплачувалися. Представник відповідача вважає, що не з вини управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському позивачеві було недоплачена грошова допомога, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.4) позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18 листопада 2004 року особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, являється дитиною війни. Стаття 6 даного Закону встановлювала, що д ітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року дану статтю було змінено та визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте у Рішенні Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказано, що  дана норма  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" є неконституційною, а р ішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд" у випадку визнання актів або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.          

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.    

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року    № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому вказано, що даний мінімальний розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Однак суд вважає за можливе застосувати саме цю норму закону, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".  

Головним розпорядником коштів для виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний Фонд України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначено в наступному розмірі: з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.  Виходячи з цього, підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за ст.6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» складає: з 22 травня 2008року- 144,30 грн., з 1 липня 2008року - 144, 60 грн., з 1 жовтня 2008року - 149,40 грн. В 2008 році позивачціі, як дитині війни надбавка до пенсії нараховувалась, але не в повному розмірі, що підтверджується листом відповідача від 11.08.2010 року за № 2203/06-42/02 (а.с.6).

Вказана редакція ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була чинна і у 2009 році, і у 2010 році, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у вищевказаній редакції були визнані неконституційними, а відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України: закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Ніяких змін до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України - внесено не було.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835 з відповідними змінами, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2009 року – 498 грн., з 1 листопада – 573 грн. Виходячи з цього, підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за ст.6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» складає: з 01 січня 2009 року - 149,40 грн., з 1 листопада 2009 року - 171,90 грн. Така надбавка в 2009 році позивачці нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі, що також підтверджується листом відповідача від 11.08.2010 року за № 2203/06-42/02, де вказано, що на даний час надбавка дітям війни виплачується у розмірі 49 грн. 80 коп.

Те саме стосується нарахування та виплати надбавки до пенсії позивачці ОСОБА_1 як дитині війни протягом січня - серпня 2010 року. Тобто, починаючи з 22.05.2008р. по даний час надбавка до пенсії як дитині війни виплачується відповідно до Постанови Кабінету України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тоді як, відповідно до ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646, ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154 з відповідними змінами, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня 2010 року – 706 грн., а з 1 липня 2010 року – 709 грн. Виходячи з цього, підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за ст.6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» складає: з 01 січня 2010 року - 208,50 грн., з 1 квітня 2010 року - 211,80 грн., з 1 липня 2010 року - 212,70 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 46  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" н араховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  А тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню і необхідно зобов’язати упраління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року заперіод з 22 травня 2008 року по  31 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.  

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки судові витрати: судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді.

Керуючись ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 р., рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.10,60,212-214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити.

Зобов’язати упраління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року заперіод з 22 травня 2008 року по  31 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати: державне мито в сумі – 51 (п’ятдесят одна)  гривня та витрати на інформаційно- технічне забезпечення в сумі - 120 (сто двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: