Справа № 22ц – 4727/10 Головуючий у 1 інстанції – Ференц-Піжук О.Р.
Категорія: 27 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів Свистун О.В., Данилюк В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю відповідачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_1 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договороми позики,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду від 25 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному об’ємі.
Рішенням Нововолинського міського суду від 25 серпня 2010 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договороми позики задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 240360 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 1700 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
У позові до ОСОБА_2 відмовити.
У стягнені витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн. з ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що підстав для стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 немає. А також, суд не врахував того, що спірний договір позики укладений за згодою колишньої дружини ОСОБА_2
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених, відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договори позики шляхом написання розписок, згідно яких відповідачу було надано 5 серпня 2006 року позику в сумі 12500 Євро, в червні 2007 року - 6000 доларів США та 20 жовтня 2008 року – 7000 доларів США, що відповідно до курсу валют встановленого Національним Банком України становить 240360 грн. Під час укладення позики відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 Оскільки правила про солідарну відповідальність боржників не поширюється на спірні правовідносини, а тому борг стягнуто лише з відповідача ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_4 були укладені договори позики грошових коштів шляхом написання розписок, а саме: 5 серпня 2006 року відповідач взяв позику в сумі 12500 Євро, в червні 2007 року - 6000 доларів США та 20 жовтня 2008 року – 7000 доларів США, що відповідно до курсу валют встановленого Національним Банком України становить 240360 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 6 серпня 2005 року по 14 січня 2009 року перебували у шлюбі. На підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року ОСОБА_1 набув у власність трьохкімнатну квартиру на 15- му мікрорайоні 10/34 в м.Нововолинську за ціною 30300 грн.
Судом встановлено, що 26 вересня 2006 року для придбання квартири відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк» на суму 6000 доларів США (а.с.18-20).
Рішенням Нововолинського міського суду від 4 грудня 2009 року встановлено, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і кожному з них належить по Ѕ частині.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, у разі неподільності предмета зобов’язання.
Враховуючи вимоги чинного законодавства відповідач ОСОБА_1 не довів факт отримання грошових коштів за договором позики для придбання спірної квартири, оскільки кошти знаходилися на рахунку відповідача, а не позикодавця.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона покликається як підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, покликання відповідача, що саме позичені ним кошти були використані на придбання квартири, її ремонт та придбання меблів не підтверджені будь-якими доказами.
А отже, висновок суду першої інстанції про стягнення боргу за договорами позики з відповідача ОСОБА_1 відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Покликання відповідача на те, що при укладенні договору позики позивач мав згоду дружини не знайшли підтвердження під час розгляду справи судом.
Отже, задовольняючи позовні вимоги позивача та відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_6 суд першої інстанції діяв в межах норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не спростовує висновків суду, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319,218 ЦПК України , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 25 серпня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді