Справа № 22а-437\2006 р. Головуючий у 1-й інстанції; Коверзнев В.О.

Доповідач: Редька А.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ    УКРАЇНИ

28 липня 2006 року                           місто Чернігів

Апеляційний    суд   Чернігівської області у складі:

Головуючого-судді Євстафієва О.К., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Гавриленко Ю.В., за участі представника позивача.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 травня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Управління служби безпеки України у Чернігівській області про визнання права на пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову пенсійного органу, Управління служби безпеки України у Чернігівській області, призначити йому пенсію за вислугою років відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та визнати за ним право на призначення пенсії відповідно до названого закону, посилаючись, що на день звільнення з служби 12 жовтня 2005 року він мав вислугу років всього 20 років 3 місяці 20 днів і відмова призначити йому пенсію відповідно до зазначеного закону неправомірна.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 травня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 10 жовтня 2005 року було звільнено у запас у зв'язку з обвинувальним вироком військового суду Чернігівського гарнізону від 22 червня 2005 року, яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення умисного злочину у сфері службової діяльності, тому від не має права на пенсію відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову, суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суд обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегій суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив фактичні обставини справи і рішення суду відповідає матеріалам справи та закону.

Відповідно до ст. 5 Закону „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" військовослужбовцям, які звільнені зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсія призначається відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення".

За матеріалами справи встановлено, що наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № НОМЕР_1 від 12 жовтня 2005 року прапорщика ОСОБА_1, інспектора прикордонного контролю 1 категорії інспекторського поста „ІНФОРМАЦІЯ_1" прикордонної застави „ІНФОРМАЦІЯ_2" 105 прикордонного загону звільнено з військової служби у запас за ст. 63 п. „З" (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу; прапорщиками (мічманами) Збройних Сил. України на підставі вироку військового суду Чернігівського гарнізону від 22 червня 2005 року.

З копії вироку зазначеного суду встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів з використанням службового становища, передбачених ст. 366 ч.1 та ст. 419 ч. 1 КК України, та відповідно до ст. 74 ч. 4 КК України звільнено від покарання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильної о висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Посилання в апеляційній скарзі, що звільнення від покарання за вироком суду свідчить про не засудженість, а тому і він має право на пенсію за вислугу років безпідставні.

Вироком суду ОСОБА_1однозначно визнано винним у вчиненні злочинів з використання службового становища і звільнення від покарання за вчинені злочини не виправдовує засудженого у вчиненні злочинів та не скасовує вироку суду.

Постанова суду першої інстанції ухвалена відповідно до норм, матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після її проголошення.