У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.09.07 Справа №8/242д/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Мірошниченко М.В. , Яценко О.М.
при секретарі: Соколові А.А.
за участю представників:
позивача: Касьяненко Г.О., довіреність б/н від 02.04.07р.
відповідача: Мудрак Д.В., довіреність б/н від 17.05.06р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. у справі № 8/242д/07
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір», м. Запоріжжя
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» в особі структурного підрозділу, м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору поруки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» в особі структурного підрозділу про визнання недійсним договору поруки № 96-ДП2 від 11.07.2006 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А.) від 15.06.2007р. у справі № 8/242д/07 в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано хибністю доводів позивача щодо того, що порука є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими та кредитними установами в порядку, передбаченому Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Також, господарський суд першої інстанції не погодився з доводами позивача щодо недійсності оспорюваної угоди внаслідок відсутності у ній умови про оплату послуг поручителя.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. у справі № 8/242д/07 розгляд апеляційної скарги було призначено в судовому засіданні на 12.09.2007р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2528 від 11.09.2007 року справу № 8/242д/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кагітіна Л.П. /доповідач/; судді: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., а розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2694 від 27.09.2007 року справу №8/242д/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кагітіна Л.П. /доповідач/; судді: Мірошниченко М.В., Яценко О.М.
Представники сторін в судове засідання 12.09.2007 року не з’явилися, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.09.2007 року у справі № 8/242д/07 не виконали.
12.09.2007р. до Запорізького апеляційного господарського суду від сторін надійшло клопотання, яким сторони просили відкласти розгляд справи з відрядженням позивача та неявкою відповідача з незалежних від нього підстав.
В судовому засіданні 28.09.2007 року представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір» м.Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк» м.Київ в особі структурного підрозділу –Відділення №1 в м. Запоріжжі, про визнання недійсним договору поруки № 96-ДП2 від 11.07.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області в задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою про його скасування.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, 11.07.2006 р. Закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір», м. Запоріжжя укладено договір поруки № 96-ДП2, згідно до якого «поручитель» (позивач по справі) на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором (відповідач по справі) відповідати за зобов’язаннями громадянина України Стасенка Олександра Олександровича (позичальник), які виникають з умов Рамкової угоди № 96 від 11.07.2006 р., та Договору про надання траншу № 16.4219/96 від 11.07.2006 р., та інших договорів про надання траншу, графіків повернення кредиту і сплати відсотків, та інших договорів які є невід’ємною частиною Рамкової угоди (кредитного договору), укладеного між “кредитором” та “позичальником”, за умовами якого “позичальник” зобов’язується перед “кредитором” повернути наданий йому кредит з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 50000 доларів США, в строки, що передбачені кредитним договором та сплатити відсотки за користування кредитом, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, в повному обсязі цих зобов’язань.
Позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір» просить визнати цей договір недійсним, який був предметом спору в господарському суді першої інстанції.
Виходячи зі змісту позовних вимог та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач обґрунтовує свої вимоги наступними нормами права: ч.1, 2, ст.203, ст.558, ч.1 ст. 215, ст. 227, ст. 236 Цивільного кодексу України; ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України; п. 7 ч. 1 ст. 4 та п. 1, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. Отже, позивач вважає, що оскільки будучи по своїй правовій природі договором про надання фінансової послуги, останній не містить всіх істотних умов, передбачених чинним законодавством для даного виду договору, та при цьому, він не мав необхідної дієздатності на його укладення, та до того ж укладення такого роду договору протирічить статутним цілям товариства.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне:
Згідно приписів ст.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Положення цього Закону не поширюються на діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.
П.п. 5 п.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що під поняттям фінансової послуги розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до п.п.6 п.1 ст.1 цього ж Закону, ринки фінансових послуг це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Згідно п.п.7 п.1 ст.1 цього ж Закону, учасники ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.
Окрім того, у відповідності до приписів ст. 4 того ж Закону, фінансовими послугами вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
Відтак, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює, правові засади у сфері надання фінансових послуг лише фінансовими установами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання гарантій та поручительств. Отже, лише поручительство, що надається фінансовою установою, в контексті названого Закону, є фінансовою послугою, при цьому положення названого Закону не поширюється на інших суб’єктів господарської діяльності в інших господарських відносинах.
Як свідчать статутні документи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір» не є фінансовою установою. В Статуті товариства, такий вид діяльності як надання фінансових послуг, відсутній.
Проте, суттю оспорюваного договору є поручительство в якості забезпечення виконання зобов’язань, про що фактично йде мова і в самому договорі.
Так, в статті 1 та 2 Договору поруки містяться посилання на ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, які виникають з договору поруки, як виду забезпечення виконання зобов’язань.
До того ж, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Таким державним органом, зокрема, є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, що є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, якій доручено забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації Закону.
Вказана комісія розпорядженням № 5555 від 31.03.2006 р. постановила, що юридичні особи-суб’єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають послуги з надання коштів у позику та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства.
Окрім того, у відповідності до Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», 28 серпня 2001 року Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України прийнято постанову №1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей», в якій встановлено перелік видів діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами. До цього переліку віднесені, в тому числі, позики, фінансові гарантії та поручительства.
Враховуючи вищенаведене, відсутність у позивача такого виключного виду діяльності як надання фінансових послуг, а також відсутність у позивача ліцензії на надання фінансових послуг не може бути перешкодою для укладання договору поруки, та не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Також, коло угод, які вправі укладати господарюючі суб’єкти, не визначаються якимось вичерпним переліком і не обмежуються лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Отже, підприємства та організації можуть укладати і різноманітні угоди, які є похідними та супутніми їх основній діяльності і випливають з цієї діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про помилковість свідчення позивача про те, що порука є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими та кредитними установами.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:
Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що спірний договір поруки не містить умови щодо сплати за послуги за надання поруки, а тому вважає що цей договір суперечить ст. 84 Цивільного кодексу України та його статутним цілям.
Щодо цього доводу апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Оплата послуг поручительства є правовідносинами, які виникають між поручителем та боржником і не стосуються кредитора (відповідача). Отже, оскільки договір поруки № 96-ДП2 укладено між банком та поручителем (позивачем), то він не передбачає умов оплати послуг поручительства.
До того ж, ст. 558 Цивільного кодексу України встановлює, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові, тобто Цивільний кодекс надає поручителю право на отримання оплати за свої послуги, а не встановлює обов’язок такої оплати. Крім того, підписуючи договір поруки, поручитель не мав мети на отримання прибутку (п.1.5. договору поруки).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичний центр ТАІР”, м. Запоріжжя не підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Таір», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. у справі № 8/242д/07 – без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.10.2007 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Мірошниченко М.В. Яценко О.М.