У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.09.07                                                                                               Справа №7/207/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: не з’явився;           

відповідача: Штим О.М. – довіреність № 24 від 10.09.2007 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ал’янс Віктор», м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 р. у справі № 7/207/07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ал’янс «Віктор»,                        м. Запоріжжя                       

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії ВАТ «ВТБ Банк», м. Запоріжжя

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий ал’янс «Віктор», м. Запоріжжя    звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії ВАТ «ВТБ Банк», м. Запоріжжя про визнання виконавчого напису № 1119 від 02.04.2007 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського округу Запорізької області таким, що не підлягає виконанню.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Кутіщева Н.С.) від 21.06.2007 року у справі № 7/207/07 провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвалу господарського суду Запорізької області мотивовано тим, що предмет даного позову та підстави з яких його заявлено, випливають із договору застави, що містить арбітражну угоду, даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.  

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий ал’янс «Віктор»,                       м. Запоріжжя  не погодилося із ухвалою господарського суду першої інстанції та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати ухвалу по справі № 7/207/07 від 21.06.2007 року та передати справу на розгляд до господарського суду Запорізької області. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд, припиняючи провадження у справі не врахував, що арбітражна угода не є дійсною, так як вона суперечить вимогам законодавства. Зазначає,  що оскільки регламент третейського суду при асоціації українських банків не є частиною договору застави, то і арбітражна угода, яка відображена у договорі застави є недійсною і відповідно позов повинен розглядатись у господарському суді. Вказує на те, що у зв’язку з  тим, що судом не було розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи, позивач був позбавлений можливості надати суду заперечення щодо недійсності  арбітражної угоди.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року у справі  № 7/207/07  апеляційний розгляд справи призначено на 12.09.2007 року.

          У відзиві на апеляційну скаргу від 07.09.2007 року № 01-1010 відповідач просить залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 року у справі № 7/207/07 без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення. При цьому зазначає, що 21.06.2007 року позивачем була подана до постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків позовна заява про визнання виконавчого напису № 1119 від 02.04.2007 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, таким, що не підлягає виконанню. Постійно діючий Третейський суд при асоціації українських банків  відмовив у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що оскільки на сьогоднішній день є рішення Постійно діючого Третейського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у позивача немає підстав для апеляційного оскарження ухвали суду по цій справі, так як відсутній факт порушення його прав вказаною ухвалою.

          Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2524 від 11.09.2007 року справу № 7/207/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

          В судовому засіданні 12.09.2007 року представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

          Представник позивача в судове засідання не з’явився,  про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи сторони були попереджені належним чином. Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе  розглянути справу за відсутності представника позивача.

За заявою відповідача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів судового процесу.

          По закінченні судового засідання, за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 106 вказаного кодексу також передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому  для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          

          02 квітня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського округу Запорізької області було вчинено виконавчий напис № 1119. Виконавчий напис було вчинено на майно позивача, яке передано в заставу відповідачу на підставі договору застави майна № 08 від 23.03.2006 року для забезпечення виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» за кредитним договором № КЛ-02  від 23.03.2006 року.

          Визнання виконавчого напису № 1119 від 02.04.2007 року, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського округу Запорізької області таким, що не підлягає виконанню було предметом судового позову у цій справі.

          Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного:  

          Згідно п.7 ст.14 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, третейська угода повинна містити посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

          Третейське застереження у договорі застави майна № 08 від 23.03.2006 р. містить таке посилання. Відповідно до розділу 10 договору застави «Порядок вирішення спорів» всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

          Згідно до Інформаційного листа ВАС України від 10.03.1998 р. № 01-8/91 (з наступними змінами та доповненнями) якщо до господарського суду подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України суд повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в господарському суді. Таку ж правову позицію викладено у Роз’ясненнях президії ВАС України  від 23.08.1994 р. № 02-5/612.

          Однак, згідно ст.124 Конституції України, правосуддя  в  Україні  здійснюється   виключно судами. Юрисдикція  судів  поширюється  на  всі  правовідносини,   що виникають  у  державі.  Судочинство  здійснюється  Конституційним  Судом  України  та судами  загальної  юрисдикції.

          Згідно загальної норми, визначеної частиною першою статті 55 Конституції України, кожний має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

          Отже, Конституцією України кожному гарантовано право  звернутись  до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу  юридичну  силу,  а  її  норми  є нормами прямої дії. Це зобов’язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.

          Оскільки Конституція України,  як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу,  а її норми є нормами прямої дії,  при розгляді конкретних справ повинні оцінюватися зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового  акта  з  точки  зору його відповідності   Конституції   і   в   усіх   необхідних   випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Необхідно  виходити  з того,  що нормативно-правові акти будь-якого  державного  чи  іншого  органу  (акти  Президента України,   постанови   Верховної   Ради   України,   постанови   і розпорядження Кабінету Міністрів України,  нормативно-правові акти Верховної   Ради   Автономної  Республіки  Крим  чи  рішення  Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  акти  органів  місцевого самоврядування,  накази  та  інструкції  міністерств  і  відомств, накази  керівників  підприємств,  установ  та  організацій   тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

          З   урахуванням   конституційного  положення  про  те,  що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України ),  судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян,  а також і юридичних осіб.

          Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

          Відповідно до ст.12 вказаного кодексу, господарським судам підвідомчі: 1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов; спорів про  встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги  (виконання  робіт), якщо ці  ціни і тарифи відповідно до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що  виникають із   публічно-правових   відносин та віднесені до  компетенції  Конституційного Суду  України  та адміністративних судів;  інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,  Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;                            4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством  та  його  учасником  (засновником, акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані  із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.  

          Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд  вирішує господарські спори на підставі Конституції, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

          Враховуючи вищевикладене, в даному випадку, позивач, звернувшись до господарського суду з відповідною заявою реалізував своє конституційне право на звернення до відповідного суду.

          Таким чином, господарський суд припиняючи провадження у цій справі, на підставі того, що предмет даного позову та підстави з яких його заявлено, випливають із договору застави, що містить арбітражну угоду, даний спір не підлягає розгляду в господарському суді, порушив вищенаведені норми матеріального та процесуального права, а також конституційне право позивача на звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду.

          Твердження відповідача щодо того, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах спростовується вищевикладеним.

          Не приймаються до уваги і доводи відповідача щодо того, що у позивача немає підстав для апеляційного оскарження ухвали суду по цій справі, так як відсутній факт порушення його прав вказаною ухвалою, оскільки на сьогоднішній день є рішення постійно діючого третейського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. В даному випадку, позивач звернувся до Постійно діючого Третейського суду з вказаним позовом, справу розглянуто цим судом  і прийнято рішення вже після прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції. До того ж, наявність на момент розгляду господарським судом першої інстанції цієї господарської справи рішення Постійно діючого Третейського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є підставою для прийняття іншої ухвали з відповідних підстав.

          Безпідставні і посилання заявника апеляційної скарги щодо недійсності арбітражної угоди, оскільки, в даному випадку, визнання арбітражної угоди недійсною не було предметом дослідження суду при прийнятті оскаржуваної ухвали.

          Доводи заявника апеляційної скарги щодо проігнорування господарським судом першої інстанції клопотання позивача про відкладення розгляду справи та позбавлення, у зв’язку з цим,  позивача можливості надати суду заперечення щодо недійсності  арбітражної угоди,  колегією  суддів  до  уваги  не  приймаються.   Як  свідчать  матеріали  справи, позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи надійшло до суду вже після закінчення судового засідання по цій справі та прийняття оскаржуваної ухвали.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, справу № 7/207/07 слід направити на розгляд до місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

          

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105, ч.4 ст. 106  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ал’янс Віктор», м. Запоріжжя задовольнити.

          Скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2007 р. у справі № 7/207/07.

                     Справу № 7/207/07 передати на розгляд господарському суду Запорізької області.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17.09.2007 року.

  

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.