У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.08.07 Справа №26/165/06-8/132/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М. , Юхименко О.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників: позивача: Шкіндер Н.В., довіреність № 422/01 від 19.09.05р.,
провідний юрисконсульт;
відповідача: Лебедєв О.С., довіреність № 61 від 06.02.07р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергодарбуд”,
м. Енергодар Запорізької області
апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі
Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна
електрична станція” , м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від
19.03.2007 року
у справі № 26/165/06-8/132/07
за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергодарбуд”, м. Енергодар Запорізької області
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі
Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна
електрична станція” , м. Енергодар Запорізької області
про визнання права власності на транспортні засоби
за зустрічним позовом Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі
Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна
електрична станція” , м. Енергодар Запорізької області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергодарбуд”, м.
Енергодар Запорізької області
про визнання права власності на транспортні засоби та
зобов’язання їх повернути.
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством “Енергодарбуд”, м. Енергодар Запорізької області було подано позов до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області про визнання права власності на транспортні засоби, а саме: ГАЗ-33021, держ. номер 03-48 ЗПТ (рік випуску – 1995, двигун № 27231, шасі № 1555402, свідоцтво про реєстрацію № 089573); ГАЗ-33021, держ. номер 03-94 ЯТА (рік випуску - 1995, двигун № 27217, шасі №1533307, свідоцтво про реєстрацію № 102412); МАЗ-5337, держ. номер 03-08 ЗПТ (рік випуску – 1995, двигун № 27444, шасі № R0027818); автогудронатор 4995-10 на базі ЗІЛ494560 (рік випуску – 1995, двигун № ЗІЛ 508.10 № 208920, шасі № 3429493).
ДП “НАК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “ЗАЕС” звернулось до суду із зустрічним позовом до ВАТ “Енергодарбуд” з вимогою про визнання права власності на вищезазначені транспортні засоби та повернення їх із незаконного володіння ВАТ “Енергодарбуд”.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 19.03.2007р. у справі № 26/165/06-8/132/06 (суддя Попова І.А.) в задоволені первісного позову ВАТ “Енергодарбуд” відмовив; позовні вимоги за зустрічним позовом ДП “НАК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “ЗАЕС” задовольнив частково. Визнав право власності ДП “НАК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “ЗАЕС” на транспортні засоби:
- МАЗ-5337, д/н 03-80 ЗПТ;
- Автогудронатор 4995-10 на базі ЗІЛ, двигун № ЗІЛ 508.10 № 208920, шасі № 3429493;
- ГАЗ 33021, д/н 03-48 ЗПТ;
- ГАЗ 33021, д/н 03-94 ЯТА;
В іншій частині зустрічного позову відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ “Енергодарбуд” вказує на те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на транспортні засоби за ВП “Запорізька АЕС” винесено з порушенням норм матеріального права. Визнавши право власності на транспортні засоби за відповідачем за первісним позовом, суд порушив ст.392 ЦК України, якою зазначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності у випадку втрати документа, що підтверджує його право власності.
Зазначає, що спірне майно є власністю саме ВАТ “Енергодарбуд” на підставі договору купівлі-продажу, який було втрачено при переїзді в іншу адміністративну будівлю. Інші документи, що підтверджують перехід права власності до ВАТ “Енергодарбуд” також до сьогоднішнього часу не збереглись. Таким чином, на підставі викладеного, просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог ВП “Запорізька АЕС” про визнання права власності на транспортні засоби та прийняти нове рішення.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ДП “НАК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “ЗАЕС” також подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню за наступними підставами. Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що визначають презумпцію правомірності володіння майном, а також встановлюють правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння (віндикації) такого майна, а саме: ст.ст. 392, 397 ЦК України, ст.ст.49, 50 Закону України “Про власність”. Просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області і прийняти нове рішення; у задоволені позовних вимог позивача за первісним позовом відмовити; позовні вимоги ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні, що відбулося 05.06.2007р. розгляд справи було відкладено на 02.08.3007р., у зв’язку із необхідністю витребування певних доказів і матеріалів.
На вимогу ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. ВАТ “Енергодарбуд” надано письмові пояснення, в яких позивач за первісним позовом підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та водночас не надав жодних вказівок, що стосується умов договору купівлі-продажу спірного майна, докази виконання вказаного договору, пояснення з приводу наявності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах з боку відповідача.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2246 від 30.07.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Хуторного В.М., Юхименка О.В.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як випливає із матеріалів справи, ВАТ “Енергодарбуд” звернулось із первісним позовом до суду про визнання права власності на транспортні засоби. Позовні вимоги заявник обґрунтовує, тим що з 1998р. до теперішнього часу спірне майно знаходиться на балансі ВАТ “Енергодарбуд”, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 57/01 від 20.03.2006р. Інші документи, які б могли свідчити про існування права власності на транспортні засоби втрачені.
Позовні вимоги ВАТ “Енергодарбуд” ґрунтуються на приписах ст. 392 ЦК України.
У зустрічному позові ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС вказує на належність спірної техніки відповідачу, за первісним позовом, на праві власності, що підтверджується наступними документами:
- свідоцтвом про державну реєстрацію (технічним паспортом) на ГАЗ-33021, держ. № 03-94 ЯТА
- свідоцтвом про державну реєстрацію (технічним паспортом) на ГАЗ-33021, держ. № 03-48 ЗПТ
- свідоцтвом про державну реєстрацію (технічним паспортом) на МАЗ 5337, держ. № 03-08 ЗПТ
- довідкою-рахунком ОПГ № 090825 від 17.06.1998р. на авто гудронатор 4995-10 на базі ЗИЛ 494560
- довідкою МРЕВ ДАІ УМВС України.
Між тим, вказані транспортні засоби фактично знаходяться у незаконному володінні ВАТ “Енергодарбуд”, що в свою чергу перешкоджає відповідачу, за первісним позовом, реалізувати передбачені, забезпечені та охоронювані законом правомочності, як власника майна. Відповідно до 317, 319, 320, 321, 387 ЦК України просить зобов’язати ВАТ “Енергодарбуд” повернути з незаконного володіння вищезазначені транспортні засоби.
Таким чином, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо визначення належності спірної техніки.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Із змісту наведеної норми виходить, що підставою набуття права власності зокрема є правочин, тобто дії сторін направлені на виникнення, зміну або припинення правовідносин, що має бути підтверджено відповідними документами.
Як випливає з матеріалів справи, позивач за первісним позовом пояснює свої позовні вимоги тим, що в 1998 році на підставі договірних відносин між ВАТ “Енергодарбуд” (підрядник) і ВП Запорізькою АЕС (замовник) була досягнута домовленість про передачу ВАТ “Енергодарбуд” спірної техніки в рахунок погашення заборгованості за виконані роботи, адже документи що підтверджують перехід права власності вказаного майна було втрачено. Позовні вимоги ВАТ “Енергодарбуд” ґрунтуються на приписах ст. 392 ЦК України, якою встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Із аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що для визнання права власності, необхідною умовою є підтвердження позивачем факту наявності своїх прав на майно. Це може випливати із правовстановлюючих документів, фактів що підтверджують наявність права власності у позивача та інших доказів, що свідчать про належність позивачу спірного майна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не доведено та не надано жодного належного доказу переходу до ВАТ “Енергодарбуд” права власності на спірне майно. Твердження позивача за первісним позовом стосовно перебування вказаної техніки на балансі ВАТ “Енергодарбуд”, що на його думку свідчить про належність останньому спірного майна на праві власності, до уваги судом не приймається, оскільки згідно з п.3 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.03.1999р. № 87, баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Знаходження майна на балансі у підприємства, не є доказом наявності права власності, оскільки рішення про взяття майна на баланс є одностороннім.
Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Крім того в матеріалах справи містяться документи які свідчать, що відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388, Василівським МРЕВ ДАІ за ВП “Запорізька АЕС” зареєстровані транспортні засоби: автомобіль ГАЗ 3021, д/н 03-48 ЗПТ (свідоцтво про реєстрацію ЯТС № 089573 від 18.05.1995р.), автомобіль ГАЗ 33021, д/н 03-94 ЯТА (свідоцтво про реєстрацію ЯТС № 102412 від 18.04.1996р.). Свідоцтва про реєстрацію відповідно до названих правил є правопідтверджувальним документом. Також, в матеріалах справи міститься довідка-рахунок серія ОПГ № 090825, з якої вбачається, що автогудронатор 495-10 на базі ЗІЛ 494560 ВП “Запорізька АЕС”, 17.06.1998р. придбано у підприємства “Кримдизельсервіс”.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів не вбачає жодної підстави для задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо визнання права власності за ВАТ “Енергодарбуд.
У відповідності зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, за первісним позовом, згідно до вимог наведеної норми, не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме того, що спірна техніка належить ВАТ “Енергодарбуд на праві власності.
Що стосується заявленої вимоги ВП Запорізької АЕС, про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, то слід зауважити наступне.
Статтею 387 ЦК України передбачена можливість власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У даній статті мова йде про право власника на віндикаційний позов, що захищає право власності в цілому, оскільки він пред’являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. В даному випадку власник має право вимагати повернення свого майна при умові, що інша сторона незаконно, без будь-якої правової підстави утримує його у своєму володінні.
Як свідчать матеріали справи позивачем за зустрічним позовом не доведено, що ВАТ “Енергодарбуд саме без правових підстав володіє спірним майном, що в свою чергу порушує права ВП Запорізькою АЕС, як власника.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно застосував строк позовної давності щодо вимоги про витребування майна з незаконного володіння.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 71 ЦК УРСР, що діяв в момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлений трирічний строк позовної давності.
Відповідно до ст.75 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Як зазначив позивач за первісним позовом, спірне майно перебуває у володінні ВАТ “Енергодарбуд з 1998р. ВП Запорізькою АЕС з цього приводу ніяких спростувань і заперечень не надано. Таким чином, відповідач за первісним позовом знав, як він вважає, про порушення свого права як власника спірного майна з 1998р., і в свою чергу мав право в межах строку позовної давності звернутись з відповідним позовом до суду.
Отже, строк позовної давності за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння скінчився у 2001 році. Позивачем за зустрічним позовом також не надано наявності будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності (ч.2 ст.80 ЦК УРСР).
Таким чином, з огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом.
Доводи, зазначені в апеляційних скаргах, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства “Енергодарбуд”, м. Енергодар Запорізької області і Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” , м. Енергодар Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. у справі № 26/165/06-8/132/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Хуторной В.М. Юхименко О.В.