АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-658/2010 Головуючий по 1 інстанції:
Мозгова О.А.
Категорія: ч.1 ст.164 КК України Доповідач в апеляційній інстанції:
Соломка І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“12” жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого-судді Соломки І.А.
суддів Неділька М.І., Гончарука І.М.,
за участю прокурора
засудженого Свищ Л.А.,
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2010 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше судимий:
- 12.01.2010 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.301 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, -
засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду від 12.01.2010 року у виді 6 місяців обмеження волі і остаточно йому визначено до відбуття - 2 роки 6 місяців обмеження волі.
Міру запобіжного заходу засудженому до доставки його в місця відбування даного виду покарання залишено попередню – тримання під вартою.
в с т а н о в и л а :
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи раніше судимим 12.01.2010 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, – з 18.03.2009 р. злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше мінімального розміру, встановленого законодавством, до досягнення ним повноліття, які він зобов"язаний сплачувати за рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області № 2-172 від 15.04.2009 року , а саме: тривалий час ніде не працює і не приймає заходів по працевлаштуванню та сплаті заборгованості по аліментах, яка станом на 01 лютого 2010 року становить 2356,00 грн.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6, не заперечуючи вини у скоєному злочині та правильності кваліфікації його дій, просив вирок районного суду змінити, звільнивши його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляції, також не заперечуючи правильності кваліфікації судом дій ОСОБА_6, доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, просив вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6, на підставі ст.71 КК України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, призначити остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.
В змінах до апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просив вирок суду в частині призначеного покарання залишити без змін, змінивши засудженому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону.
Заслухавши доповідача, думку засудженого, який підтримав свою апеляцію та змінену апеляцію прокурора, думку прокурора, що заперечив апеляцію засудженого, підтримав змінену апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи, обміркувавши над доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та ніким не оспорюється.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 164 КК України є вірною.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був засуджений за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.01.2010 року на 1 рік обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на 1 рік.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання правомірно застосував вимоги ст. 71 КК України, частково приєднавши до призначеного за даним вироком покарання невідбуте покарання за попереднім вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.01.2010 року, та призначив остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_6 за ч.1 ст.164 КК України в межах санкції вказаної статті, з застосуванням вимог ст.71 КК України, з врахуванням положень ст.ст.65,66,67КК України, відповідає вимогам закону та за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України колегія суддів кримінальної палати не вбачає.
Твердження прокурора в змінах до апеляції про необхідність зміни засудженому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 ухилявся від явки до міськрайонного суду на слухання справи, в зв’язку з чим судом 18.03.2010 р. ( а.с. 51) щодо нього був застосований привід, який не виконаний через його відсутність за місцем проживання, а тому 07.04.2010 року ( а.с. 56) місцевим судом останнього оголошено в розшук та йому змінена міра запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
За вказаних обставин висновок міськрайонного суду щодо необхідності залишення ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до доставки засудженого в місця відбування призначеного судом покарання – обмеження волі , є на думку колегії суддів вірним, оскільки враховуючи особу засудженого, який в період іспитового строку за попередній злочин вчинив новий умисний злочин, а також те, що засуджений ухилявся від явки до суду, був відсутній за місцем свого проживання, в зв’язку з чим оголошувався судом в розшук, є ризик його подальшого ухилення від відбування призначеного покарання.
Враховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_6 є законним та обгрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2010 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без зміни , а апеляції засудженого та змінену апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - без задоволення .
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя І.А. Соломка