У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Григор’євої Л.І., Косенка В.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Шевченківської міської ради м. Чернівці, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, про визнання незаконною бездіяльності виконавчих комітетів та зобов’язання надати тимчасове жиле приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, подану їхнім представником – ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, звернулись до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 січня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Чернівці від 24 січня 2001 року № 4/1 їм був виданий ордер на жиле приміщення № 2 на сім’ю з двох осіб жилою площею 11,5 кв. м, яке складається з однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_1, у зв’язку з тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради м. Чернівці від 23 серпня 1995 року № 129/10 квартира, в якій вони мешкали, не відповідала санітарно-гігієнічним нормам. На підставі зазначеного ордеру позивачі вселились в квартиру, де також зареєстрований та мешкає син позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2004 року ордер, відповідно до якого вони отримали право на зайняття жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1, визнано недійсним. Тому позивачі просили суд визнати незаконною бездіяльність виконавчих комітетів та зобов’язати їх надати інше жиле приміщення.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, просять скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, подану їхнім представником – ОСОБА_7, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
Л.І. Григор’єва
В.Й. Косенко