Справа № 2-а-2151/10  

            ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  11 жовтня 2010 р.       Ленінський районний суд м. Харкова у складі:  

головуючого - судді  -     Ольховського Є.Б.,  

з участю секретаря  -       Ященко Є.І.,  

розглянувши в відкритому  судовому засіданні справу за  адміністративним ОСОБА_1 до  ІДПС м. Мерефа Харківської області Корчака Миколи Івановича про  скасування постанови  про адміністративне правопорушення ,-  

              встановив:  

  Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 255 грн.  

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.09.2010 року він керував автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_1 по трасі Харків - Сімферопіль, однак був зупинений відповідачем за перевищення швидкості, при цьому відповідач пред’явив прилад «РАДИС» на якому було зафіксовано швидкість : «73» і  було повідомлено що ОСОБА_1 перевищив встановлений швидкісний режим, оскільки все це відбувалось в зоні дії знаку 3.29 згідно до якого було встановлено обмеження швидкості – 50 км/год. Було складено протокол і винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 255 грн. штрафу. Вважає що правил він не порушував, оскільки доказів належності зазначеної швидкості саме автомобілю позивача інспектор ДАІ не надав.  

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про слухання справи повідомлявся  належним чином.  

За таких обставин відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.  

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступним:  

як було встановлено в судовому засіданні, оскільки визнавалось позивачем,  ОСОБА_1 рухався 19.09.2010 року біля 11-30 автомобілем «ВАЗ» д/н АХ 2899ВЕ по трасі Харків -Сімферопіль.  

Згідно до оскаржуваної постанови це відбувалось в зоні дії дорожнього знаку 3.29 з обмеженням швидкості руху «50» км / год. і приладом «РАДИС» № 2243 було зафіксовано швидкість ОСОБА_1 – «73» км/год., у відповідності до чого зазначеними діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.9 Правил Дорожнього руху України, згідно до яких це тягне за собою відповідальність передбачену ч.1 ст. 122 КУпАП.  

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  

Ствердження  позивача про те, що в його діях відсутні ознаки складу правопорушення, оскільки він швидкість не перевищував судом визнаються непереконливими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього позивач не надав. Підстав вважати прилад яким зафіксовано порушення ПДР України неналежним доказом - у суду не має.  

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються   протоколом про адміністративне правопорушення   , поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.  

Посилання позивача про те, що ІДПС Корчак М.І. повинен довести обґрунтованість своїх дій, в разі якщо він заперечує проти позову, судом відхиляються, оскільки відношення до позову з боку відповідача, а саме визнає він його або не визнає, суду не надано, а враховуючи, що позивач не скористався своїми правами, згідно до ст. 288 КУпАП, та не оскаржив постанову до вищестоящого органу ДАІ, стверджувати про невизнання позову не можна, отже є необґрунтованими намагання перекласти тягар доказування на відповідача повністю звільнивши від нього позивача.  

Суд не перебираючи на себе функцію доказування провини позивача не вбачає підстав для визнання складеного протоколу та постанови  такими що не відповідають нормам закону.    

Оцінюючи все вище зазначене суд вважає, що підстав для задоволення позову  в частині вимог щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення не має, в зв’язку з чим в задоволенні позову  необхідно відмовити.  

Відповідно до ч.2 ст. 171 -2 КАС України (внесена законом від 07.07.2010р.) рішення місцевого загального суду як адміністративного суду  у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8,9, 11, 71, 94, 86,94,  99, 100, 102, 128, 159, 160-163, 171 -1 КАС України, ст. ст. 251, 285,288 КУпАП, суд -  

  постановив:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.  

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.  

  Суддя           підпис       Є.Б. Ольховський