ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2007 Справа № 28/245-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І. А. (доповідача)
суддів: Тищик І.В., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Савін В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача: Сироткін С.С., довіреність №80 від 23.04.07р., юрисконсульт;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.07р. у справі № 28/245-07
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія”, м.Дніпропетровськ,
до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ
про визнання угоди недійсною, стягнення 108604,38грн.
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” про визнання на підставі ст.ст.203, 215, 216, 512-519 Цивільного кодексу України недійсною угоди №863/04 від 25.06.2004р. про уступку права вимоги, застосування правових наслідків недійсності правочину та зобов’язання ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” повернути ТОВ “Стратегія” грошові кошти в сумі 108604,38грн., сплачені за передане право вимоги.
Заявою від 29.05.2007р. про зміну позовних вимог позивач на підставі ст.ст.512-519, 638 Цивільного кодексу України просив суд визнати угоду №863/04 від 25.06.2004р. про уступку права вимоги неукладеною.
Заявою від 14.06.2007р. про зміну позовних вимог позивач на підставі ст.ст.11, 16, 512-519, 638 Цивільного кодексу України та ст.ст.20, 181 Господарського кодексу України просив суд відновити становище, яке існувало до сплати позивачем на користь відповідача 108604,38грн. за неукладеною угодою №863/04 від 25.06.2004р. шляхом стягнення з відповідача 108604,38грн. на користь позивача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.07р. (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив з того, що сторони приступили до виконання умов угоди, погодили предмет, ціну та строк дії договору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду і прийняти нове, яким відновити становище, що існувало до сплати позивачем на користь відповідача 108604,38грн. за неукладеною угодою №863\04 від 25.06.2004р. шляхом стягнення з відповідача 108604,38грн. на користь позивача.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України щодо істотних умов та укладеності угоди. Скаржник також посилається на необізнаність зі змістом повідомлення, яке було направлено боржнику; на те, що у відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” існували договірні відносини лише з КТТП “Криворіжелектротранс”, а не з ВАТ “Криворіжелектротранс”; на неузгодження в потрібній формі предмету договору.
Відповідач в відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не має. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.06.04р. відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” та товариством з обмеженою відповідальністю “Стратегія” було укладено угоду №863/04 про уступку права вимоги (т.1 а.с.9).
Згідно з умовами цієї угоди відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (первісний кредитор) уступає, а товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” (новий кредитор) приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про постачання електричної енергії, укладеним між первісним кредитором та відкритим акціонерним товариством “Криворіжелектротранс”. За цією угодою товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” одержує право вимагати від боржника сплати грошової суми за перетоки реактивної електроенергії в розмірі 108604,38грн.
29.09.2004р. товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” перерахувало платіжним дорученням №494 на розрахунковий рахунок відкритого акціонерного товариства “ЕК “Дніпрообленерго” грошові кошти в розмірі 108604,38грн.
Звернувшись з позовом про визнання угоди недійсною, позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” не виконало перед товариством з обмеженою відповідальністю “Стратегія” зобов’язань, що передбачені п.5.1 угоди, та не передало документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов’язання боржником.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проте, невиконання або неналежне виконання угоди не тягне правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
В заяві про зміну позовних вимог та визнання угоди неукладеною (т.1 а.с.39-40), позивач зазначає, що угода не містить відомості про її предмет –договір, за яким передається право вимоги, тобто, сторонами угоди не було досягнуто згоди за істотною умовою договору.
Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Отже, вимога про визнання договору неукладеним не може бути предметом спору та не може самостійно розглядатися в окремій справі.
Частина 1 ст.638 Цивільного кодексу України та частина 2 ст.180 Господарського кодексу України однаково визначають істотні умови договорів та визначають договори укладеними, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Спірна угода укладена у письмовій формі, визначено предмет угоди - уступка від первісного кредитора - ВАТ “ЕК”Дніпрообленерго” до нового кредитора –ТОВ “Стратегія” права вимоги за договором про постачання електричної енергії, визначено ціну угоди - 108604,38грн., визначено строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначено відповідальність за невиконання зобов'язань. Крім того, сторони підписали текст договору та скріпили печатками, тобто, погодження всіх умов договору мало місце.
Слід також зауважити, що часткове або повне виконання стороною договору за умови прийняття виконання другою стороною, є достатнім доказом його укладення.
Згідно листа №700/12/1767 від 22.06.2007р. Криворізьких міських електричних мереж, за весь час існування КТТП “Криворіжелектротранс” з ним було укладено два договори про постачання електричної енергії: №52 від 01.02.2002р. та №100060 від 26.02.2003р. Інших договорів про постачання електричної енергії з вищезазначеним підприємством укладено не було (т. 3 а.с.55). З врахуванням наведеного суд першої інстанції цілком вірно встановив, що право стягнення заборгованість за перетоки реактивної електроенергії було передано товариству з обмеженою відповідальністю “Стратегія” саме за договорами №52 від 01.02.2002р. та №100060 від 26.02.2003р.
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” направило 25.06.04р. відкритому акціонерному товариству “Криворіжелектротранс” повідомлення №0089 (т.1 а.с.41) про зменшення заборгованості підприємства на 108604,38грн. на підставі угоди про уступку права вимоги №836/04 від 25.06.04р. та про заміну кредитора.
Посилання скаржника на необізнаність зі змістом повідомлення, яке було направлено боржнику, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наведені скаржником норми законодавства не містять обов'язку щодо необхідності повідомлення нового кредитора про заміну кредитора в зобов'язанні та необхідності його обізнаності з повідомленням боржнику. Крім того, позивач не повинен надавати згоду щодо повідомлення боржника про уступку права вимоги, оскільки такий обов'язок не передбачений законодавством.
Щодо посилання скаржника на те, що у відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” існували договірні відносини з КТТП “Криворіжелектротранс”, а не з відкритим акціонерним товариством “Криворіжелектротранс”, як зазначено в спірній угоді, то у будь-якому випадку зазначені обставини не передбачають настання юридичних наслідків у вигляді визнання угоди недійсної чи неукладеної та стягнення з відповідача 108604,38грн. на користь позивача.
Крім того, позивач вчинив дії, що свідчать про визнання ним умов угоди, а саме, перерахував на розрахунковий рахунок відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” грошову суму в розмірі 108604,38грн., а саме, вчинив дії, які спрямовані на настання правових наслідків. Виконання обов'язків згідно з угодою свідчить також про те, що між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.
З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю “Стратегія” протягом розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово надавалися заяви про зміну як підстав так і предмету позову (т.1 а.с.2-4, 39-40, т.3 а.с.44-46).
Згідно ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
За змістом зазначеної норми зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен був відмовити в задоволенні таких заяв.
Відповідно до ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином, апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2007 року у справі №28/245-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія”, м.Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | І.А. Сизько |
Суддя | І.В. Тищик |
Суддя | Л.В. Чоха |