Справа № 2-652

2010 рік

  Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

      08 жовтня 2010 року Білгород – Дністровський міськрайонний суд у складі :

головуючого, одноособово – судді Прийомової О.Ю.

при секретарі Петренко І.В, Мамончик К.І,

 розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород – Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Санаторій Затока» лікувально – профілактичних закладів профспілок України про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі,

 в с т а н о в и в:

      Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі.

 В ході судового розгляду справи неодноразово уточнював та доповнював свої позовні вимоги, останні від 04 листопада 2008 року, відповідно до яких просить суд винести рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача в сумі 20475 грн. на його користь; винести рішення про видачу належним чином оформленої трудової книжки, з наказом про звільнення на день винесення судового рішення.

Крім того, 03 лютого 2010 року ухвалою Білгород – Дністровського міськрайонного суду були об’єднані справи у одне провадження, справа яка знаходилася у судді Гукаленко О.О. з вказаною справою, за позовними вимогами якої позивач просить суд винести рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 31572 грн. станом на 01.10.2008 року, вказуючи, що 18 травня 2005 року він був прийнятий на роботу в санаторій «Затока» на посаду юрисконсульта, посадовий оклад 525 грн. на місяць.

 30 вересня 2005 року він звільнився за власним бажанням.

 Він поступав на роботу на загальних підставах, при цьому подав до відділу кадрів підприємства свою трудову книжку, а також всі інші документи.

 Після звільнення з роботи, він належним чином оформлену трудову книжку не одержав, в ній відсутні записи про прийом і про звільнення з роботи, як ще один із доказів того що він не отримав належним чином оформлену трудову книжку.

 Таким чином відповідачем порушена ст. 48 КЗпП України, яка передбачає «трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємства які пропрацювали понад п’ять днів.

 Була порушена ст. 47 КЗпП України, яка передбачає, що трудові книжки видаються працівникові в день звільнення з роботи належним чином оформлені.

 Таким чином, згідно ст. 235 КЗпП України, за затримку в видачі належним чином оформленої трудової книжки з вини власника або уповноваженого їм органу, підприємство повинно виплатити працівникові його середню заробітну плату за увесь час затримки.

 Таким чином йому не видали належним чином трудову книжку, а тому відповідач повинний виплатити йому середню заробітну плату з моменту звільнення по час фактичного розрахунку.

 Також при звільнені йому  не було проведено повного розрахунку по заробітній платі.

 Відповідно до ст. 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільнені з вини підприємства, винувата сторона повинна виплатити середню заробітну плату починаючи з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

 Неодноразові звернення позивача до відповідача результату не дали, тому він і звернувся з позовом до суду.

 В ході судового розгляду справи позивач свої позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

 Після оголошеної перерви надав до суду заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу за його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

 Зі згоди представника відповідача, суд закінчує розгляд справи за відсутність позивача, згідно наданої заяви.

 Представник відповідача з позовними вимогами позивача не погодився, просить суд в їх задоволені відмовити, вказуючи, що заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена в повному обсязі, при прийомі на роботу позивач своєї трудової книжки до підприємства не надав, оскільки його трудова знаходилася на іншому підприємстві – ДП СКО «Кароліно-Бугаз», де він, як стало відомо значився на постійній роботі на посаді юрисконсульта, зазначене підтверджується рішенням Білгород – Дністровського міськрайонного суду від 06 червня 2008 року, відповідно до якого позивача було звільнено з посади юрисконсульта ДП СКО «Кароліно – Бугаз» за відсутність на роботі 3 по 10 червня 2005 рік включно.

 При цьому позивач забрав трудову книжку із ДП СКО «Кароліно – Бугаз» більш через один місяць як працевлаштувався юрисконсультом до ДП «Санаторій Затока», зазначене спростовує ствердження позивача, що він надавав при прийнятті на роботу 18 травня 2005 року свою трудову книжку.

 Разом з тим, адміністрація ДП «Санаторій Затока», не дочекавшись від позивача трудової книжки, заповнила на нього нову трудову книжку, яку позивач при звільнені 30.09.2005 року відмовився отримати, про що був складений відповідний акт і про що було відмічено в журналі ведення трудових книжок.

 Таким чином, позивач не надав жодного доказу заявлених ним позовних вимог, його вимоги є необґрунтованими та вигаданими.

 Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника відповідача, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

              Матеріалами справи встановлено, що дійсно позивач 18 травня 2005 року був прийнятий на роботу до ДП «Санаторій «Затока» на посаду юрисконсульта, посадовий оклад 524 грн. з 18.05.2005 року на сезон з випробувальним строком два тижні. /л.с. 22/

      Наказом від 25.08.2005 року № 205 у зв’язку з закінченням оздоровчого сезону 2005 року позивач був звільнений за ст. 36 п.2 КЗпП України, за закінченням строку трудового договору.

 Наказом від 01.09.2005 року № 212 позивач знов був прийнятий в ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів України «Укрпрофздоровниця» ДП «Санаторій Затока» на посаду юрисконсульта з 01.09.2005 року по 30.09.2005 року з окладом 525 грн. /л.с. 21/

У зв’язку з закінченням строку трудового договору, позивач був звільнений з посади юрисконсульта з 30.09.2005 року по ст. 36 п.2 КЗпП України.

Суд не може погодитися з ствердженнями позивача, що ним надавалася при прийняті на роботу трудова книжка та повернута йому без відповідних записів, що з ним не розрахувалися по заробітній платі, оскільки вказані ствердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та доказів вказаного ним не надано.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

            Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Напроти, як встановлено в ході судового розгляду справи, та спростовує ствердження позивача, при працевлаштуванні позивач на вимогу адміністрації підприємства трудову книжку не надав, оскільки вона знаходилася на іншому підприємстві – ДП СКО «Кароліно – Бугаз», де він, як стало відомо, значився на постійній роботі на посаді юрисконсульта. В період роботи в ДП «Санаторій Затока» 03.06.2005 року позивач був звільнений з займаної посади на іншому підприємстві на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наданим до матеріалів справи рішенням Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2008 року у справі за № 2-535/2008 за позовом ОСОБА_2 до ДП СКО «Кароліно-Бугаз», згідно якого позивачу було відмовлено в задоволені позовних вимог про поновлення на роботі, у зв’язку із звільненням по п. 4 ст. 40 КЗпП України, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

 Як видно з вищевказаного рішення суду ОСОБА_2 було звільнено з посади юрисконсульта ДП СКО «Кароліно – Бугаз» за відсутність на роботі 3 по 10 червня 2005 року включно, при цьому йому було видано того ж дня трудову книжку.

 Таким чином, позивач працевлаштувавшись 18 травня 2005 року юрисконсультом до ДП «Санаторій Затока» декілька тижнів працював на такій ж посаді, на іншому підприємстві, яке знаходилося в іншому місці.

 При цьому позивач забрав трудову книжку із ДП СКО «Кароліно – Бугаз» більше через один місяць як працевлаштувався юрисконсультом до ДП «Санаторій Затока».

 Як пояснив позивач в ході судового розгляду справи в нього є тільки одна трудова книжка, і як з’ясувалося, вона в нього на руках, оригінал якої він надав разом з заявою на останнє судове засідання, де і вказаний оригінал трудової книжки був оглянутий.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» при влаштуванні на роботу, працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому законом порядку.

Пунктом 1.4 зазначеної Інструкції та ч.3 ст. 48 КЗпП України, передбачено, що особам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.  

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Як встановлено в ході судового розгляду справи вказана норма закону відповідачем виконана.

Так, після відмови позивача надати трудову книжку, відповідачем була оформлена нова трудова книжка, яку позивач при звільнені 30.09.2005 року відмовився отримати, про що був складений відповідний акт і про що було відмічено в журналі ведення трудових книжок, що підтверджується оглянутою книгою обліку трудових книжок, актом про відмову в отримані трудової книжки від 30.09.2005 року; оглянутим оригіналом оформленої трудової книжки в матеріалах справи.

 В зв’язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає за необхідним в задоволенні позовних вимог позивача про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі  – відмовити, як не обґрунтованих, тому  не підлягаючих задоволенню.

      Керуючись  ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 11,  60, 209, 212, 213, 214, 215,  218 ЦПК України , суд,

                                                               В И Р І Ш И В :  

       В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Санаторій Затока» лікувально – профілактичних закладів профспілок України про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 С У Д Д Я :