Справа №11-571 /2006 р.                                    Головуючий в 1 -й інстанції

категорія   ст. 187 ч. З КК України                             Кузьмін М.В.

доповідач    Демченко О.В.

УХВАЛА Іменем   України

10 серпня 2006 р.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Навозенко Л.С. суддів: Демченка О.В., Оседача М.М. з участю прокурора Щербака О.В. адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в залі суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 . в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Новозавод­ського районного суду міста Чернігова від 16 березня 2005 року-

установив :

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2, уродженець міста Лохвиця Полтавської обла­сті, українець, громадянин України, з незакінченою вищою освітою, не одружений, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не суди­мий,

засуджений : по ст. 187 ч.1 КК України до чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування по­карання з іспитовим строком в 2 роки. На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки, передбачені цією нормою закону.

ОСОБА_2 визнаний судом винним і засуджений за те, що 26 листо­пада 2004 року в нічний час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля зупинки громадського транспорту „вул. Малясова" в м. Чернігові, він, з метою заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_3, на­пав на нього, заподіявши численні удари руками і ногами по тілу потерпіло­го. Після цього, з дозволу потерпілого, вони удвох прийшли додому до ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_2, де ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, продовжував наносити ОСОБА_3 чис­ленні удари руками, ногами та ніжкою від табуретки, заподіявши йому тим самим легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний роз­лад здоров'я. Після цього ОСОБА_2 заволодів грошима потерпілого в сумі 200 доларів США та 80 гривень.

На цей вирок захисником засудженого - адвокатом ОСОБА_1 подано апеляцію, у якій ставиться питання про скасування вироку і закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_2 Апеляція мотивована тим, що ОСОБА_2 забрав гроші у ОСОБА_3 не з метою збагачення і наживи, а з метою відшкодування заподіяної йому ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Крім того, в апеляції вказано недоліки вироку, а саме:

·        Кримінальна справа за ст. 187 ч. З КК України по якій пред'явлено зви­нувачення ОСОБА_2 не порушувалась;

·        Суд не вказав у вироку мотивів скоєння злочину ОСОБА_2;

·        При постановленні вироку суд вийшов за межі пред'явленого звинува­чення в частині грошової суми, якою заволодів ОСОБА_2;

·        Суд не врахував, що потерпілий сам заподіяв шкоду   майну та здо­ров'ю засудженого і не вирішив питання про речові докази;

Суд дав невірної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4.

Засуджений ОСОБА_2 також подав на вирок суду апеляцію, в якій поставив питання про скасування відносно нього вироку у зв'язку з відсутні­стю в його діях складу злочину і закриття провадження по справі. Апеляція мотивована тим, що на думку засудженого, мотивом його дій відносно поте­рпілого ОСОБА_3 було відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди.

Вислухавши в судовому засіданні засудженого і його захисника, які просили задовольнити апеляції, скасувати вирок і закрити провадження у справі, прокурора, котрий вважав апеляції безпідставними, просив відмовити у їхньому задоволенні, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дій­шов висновку, що обидві апеляції підлягають частковому задоволенню, а ви­рок суду - зміні. Таке рішення суд ґрунтує наступним.

Винність ОСОБА_2 в скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_3 доведена сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав відпові­дної оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2004 року у вечірній час підсудний і потерпілий разом вживали спиртні напої і в стані алкогольно­го сп'яніння ходили по вулицям м. Чернігова. В цьому стані між ними вини­кла сварка, яка переросла в обопільну бійку, в ході якої ОСОБА_3 порвав куртку на ОСОБА_2 . Останній висловив свої претензії і ОСОБА_3 запросив ОСОБА_2 до себе додому. В квартирі потерпілого бійка між ними продовжи­лась. ОСОБА_2 забрав з квартири ОСОБА_3 гроші, хоча дозволу на це йому ОСОБА_3 не давав.

З протоколів допиту ОСОБА_2 як підозрюваного (а.с.21), обвину­ваченого (а.с. 95-96), та при допиті його в засіданні місцевого суду (а.с. 124-126), вбачається, що перебування ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_3 та всі його насильницькі дії відносно потерпілого були зумовлені прагненням ОСОБА_2 забрати в ОСОБА_3 гроші. При проведенні очної ставки 1 грудня 2004 року ОСОБА_2 показав, що в квартирі потерпілого ОСОБА_3, після того як потерпілий відмовився сплачувати гроші за зіпсовану куртку, він, ОСОБА_2 , став бити ОСОБА_3. При цьому вбачається, що ОСОБА_2 постійно на­магався применшити свою відповідальність за скоєний злочин, постійно змі­нюючи при цьому показання. При допиті його в судовому засіданні, засу­джений заявив, що потерпілий ОСОБА_3 в своїй квартирі намагався вдари­ти ОСОБА_2 ножем, останній змушений був захищатись, хоча раніше таких показань він не давав. Цим непевним, непослідовним і суперечливим пока­занням ОСОБА_2 суд дав відповідної оцінки.

З показань потерпілого ОСОБА_3 на досудовому і судовому слід­стві вбачається, що 26 листопада 2004 року у вечірній час він, після спільно­го з ОСОБА_2 вживання спиртних напоїв, побився з ним. В ході бійки він порвав кишеню куртки ОСОБА_2 і останній став виказувати до нього претен­зії з приводу відшкодування шкоди. ОСОБА_3 запропонував прийти до ньо­го додому залагодити цей конфлікт. Знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_2 наполягав на сплаті йому спочатку 400, а потім 420 гривень. Коли ОСОБА_3 відмовився це робити, ОСОБА_2 став бити його, в тому числі наносив удари ніжкою від табуретки по різним час­тинам тіла, а потім забрав гроші - 80 гривень та 200 доларів США. Ці пока­зання ОСОБА_3 давав на протязі усього досудового і судового слідст­ва, не змінюючи їх. (а.с. 23,27-28,127-130).

Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в судовому засіданні дала показання про те, що в її присутності як потерпілий, так і підсудний ра­зом вживали спиртні напої, продовжували вживати їх в кафе, а потім поби­лись між собою, із-за чого - свідок не зрозуміла. При цьому на ОСОБА_2 вона бачила порвану куртку, наступного дня ОСОБА_2 сказав їй, що забрав у ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди 100 доларів США. Будь-яких тілес­них ушкоджень у ОСОБА_2 свідок не бачила і наявності їх суду не підтвер­дила.

Свідок ОСОБА_4, дружина потерпілого, дала в судовому засіданні показання, що бачила наслідки скоєного злочину - побитого чоловіка, відсу­тність вдома грошей.

З висновку судово-медичної експертизи № 3211, від 23 грудня 2004 ро­ку, у ОСОБА_3 зафіксовано тілесні ушкодження у вигляді: суб-кон'юнктивального крововиливу лівого ока, синців та забиття м'яких тка­нин голови, обличчя, лівої вушної раковини, лівої верхньої та обох нижніх кінцівок, садн на обличчі, тулубі, правій руці, обох ногах, які виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі могли бути заподіяні ніжкою від та­буретки. Ці тілесні ушкодження віднесені до легких з короткочасним розла­дом здоров'я, (а.с.74)

З протоколу виїмки, огляду від 4 грудня 2004 року видно, шкіряна ку­ртка, видана ОСОБА_2, має пошкодження у вигляді розірваної кишені. (а.с. 43-44).

Проаналізувавши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок суду підлягає зміні.

У відповідності до ст. 275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки в межах пред'явленого підсудним обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні прокурором було змінене обвинувачення і ОСОБА_2 інкриміновано заволодіння грі­шми потерпілого шляхом розбійного нападу на нього в сумі 100 доларів США та 80 гривень. В той же час суд засудив ОСОБА_2 за заволодіння грішми потерпілого в сумі 200 доларів США і 80 гривень.

Крім того, в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведе­ним, вказано, що ОСОБА_2 напав на потерпілого ОСОБА_3 з ме­тою заволодіння його майном, на зупинці громадського транспорту „вул. Малясова" на вул. Щорса в м. Чернігові. Такий висновок суду не ґрунтується на обставинах справи. Адже, як показали потерпілий і підсудний в судовому засіданні, між ними відбулась обопільна бійка на вулиці і мотивів ОСОБА_2 на заволодіння майном в цей момент обидва вони не підтвердили.

Тому мотивувальна частина вироку підлягає зміні з урахуванням цих обставин.

Даючи оцінку висновку суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 в скоєнні розбійного нападу, апеляційний суд погоджується з ним. Ма­теріалами досудового і судового слідства доведено, що мотивація усіх дій за­судженого після заподіяння йому майнової шкоди, була єдина - отримати грошові кошти від потерпілого. При цьому ОСОБА_2 відмовився чекати грошового відшкодування певний час та відмовився вирішувати це питання законним шляхом. При останньому допиті в якості обвинуваченого на запи­тання свого захисника, ОСОБА_2 відповів, що не побажав вирішувати питання відшкодування шкоди в законному порядку оскільки, на його думку, це довго і неефективно (а.с. 96).

Апеляційний суд наголошує, що законодавство України не передбачає побиття боржника як способу відшкодування шкоди та виконання зо­бов'язань. А примусове вилучення майна боржника можливо лише за рішенням суду і в порядку, встановленому законом, спеціально уповноваженими на то посадовими особами. Побиття ОСОБА_2 потерпілого в його ква­ртирі було спрямовано на заволодіння грішми потерпілого. Ними він і заво­лодів, хоч дозволу на це від потерпілого не отримав. Таким чином, його дії, направлені на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, носили про­тизаконний характер. Протизаконному заволодінню грішми потерпілого пе­редував напад на нього і тому дії ОСОБА_2 судом першої інстанції пра­вильно кваліфіковані по ч.1 ст. 187 КК України як розбійний напад. До того ж, ОСОБА_2 заволодів коштами потерпілого в більшій сумі, ніж могло б бути необхідним для відшкодування шкоди. Цей розбійний напад, як вважає апеляційний суд, розпочався і закінчився в квартирі АДРЕСА_2, де проживав потерпілий.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд взяв до уваги, що він займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується і призначивши йому покарання в мінімальних межах, передбачених законом за даний злочин, звільнив від нього з випробу­ванням.

Щодо інших пунктів апеляції, то на думку суддів апеляційного суду, вони є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Так, кримінальна справа була порушена належною посадовою особою за ознаками ч.2 ст. 186 КК України. (а.с.1) Після цього дії обвинуваченого постановою слідчого були перекваліфіковані на ст. 187 ч. З КК України і за цією статтею йому було пред'явлене обвинувачення. В судовому засіданні це обвинувачення було змінене прокурором. Порушень закону в цій частині апеляційний суд не вбачає.

При постановленні вироку суд вирішив питання про речові докази (а.с. 148). щодо заподіяння потерпілим шкоди майну засудженого, то це пи­тання може бути вирішене в порядку цивільного судочинства. Заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_2 матеріалами справи не підтверджується.

Оцінка, дана судом першої інстанції показанням потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не суперечить іншим доказам справи. В рапорті на а.с. 7, на який посилається захисник засудженого, прямо вказано, що на мо­мент виїзду оперативної групи додому до потерпілого, той прибрав у своєму будинку.

Щодо мотивів скоєння злочину, які ніби-то не вказані у вироку, то в мотивувальній його частині зазначено, що такими мотивами є заволодіння грішми потерпілого.(а.с.143).

На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 377 КПК України, апеля­ційний суд,-

ухвалив   :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 на користь засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 березня 2005 року відносно ОСОБА_2 змінити.

З мотивувальної частини вироку виключити посилання на початок розбійного нападу ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту на вул. Щорса в м. Чернігові. В формулюванні об­винувачення, визнаного судом доведеним, вказати, що ОСОБА_2 заво­лодів шляхом розбійного нападу грошима потерпілого в сумі 100 доларів США та 80 гривень, що на момент злочину становило 610 грн. 62 коп.

Зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди на користь поте­рпілого ОСОБА_3 з засудженого ОСОБА_2 з 1141 грн. 24 коп. до 610 грн. 62 коп.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Судді:

О.В. Демченко     Л.С. Навозенко    М.М. Оседач