КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-17111/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0005052304/0 від 05.08.2009 року, № 0005052304/1 від 03.09.2009 року, № 0005052304/2 від 07.12.2009 року про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 741195,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 370598,00 грн., всього на загальну суму 1111793,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача з питання декларування податкового кредиту та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Автосаміт ЛТД», ТОВ «Автохаус Київ», ТОВ «Далмекс - Дніпро», ТОВ «Європа - Авто», ПП «ФПК Івея», ТОВ «ТД «Камаз», ТОВ з іноземними інвестиціями «Юромаш», ТОВ «Євро імідж Україна», ТОВ «Сканія»за лютий, березень 2009 року.
За результатами перевірки був складений акт № 1265/23-04/33880354 від 17.07.2009 року, яким було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 741195,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005052304/0 від 05.08.2009 року на загальну суму 1111793,00 грн., з яких 741195,00 грн. основного зобов'язання та 370598,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідком оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, спірне рішення залишено без змін, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення № 0005052304/1 від 03.09.2009 року та № 0005052304/2 від 07.12.2009 року.
Позивач стверджує, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»мало право включити до податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2009 року сім податкових накладних на суму 283123,16 грн. та за березень 2009 року дев'ять податкових накладних на суму 458072,00 грн. Оскільки, вказані податкові накладні надійшли на підприємство із запізненням, а тому вказана обставина не позбавляє права позивача на включення сум ПДВ до податкового періоду, в якому вони були отримані. Дії позивача повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2009 року суму 283123,16 грн. за сімома податковими накладними, які були видані контрагентами позивача за угодами та надійшли із запізненням. Тобто, позивач відобразив у податкових деклараціях за лютий 2009 року та березень 2009 року податкові накладні, які були виписані контрагентами-постачальниками в 2007-2008 роках.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач відмовився від свого права на податковий кредит з огляду на відсутність у Законі України «Про податок на додану вартість»прямої вказівки на можливість платника податку відстрочити реалізацію своїх прав на отримання податкового кредиту після виникнення такого права, та не надав належно допустимих доказів правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 741195,00 грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка регулює порядок обчислення і сплати податку, встановлює момент та підставу (юридичний факт) виникнення у платника податку права на податковий кредит. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, або відмова у її видачі (пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону), а моментом виникнення у платника податку права на податковий кредит є фактичне отримання податкової накладної або факт додання скарги до податкової декларації (пп.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону).
Разом з тим, чинним законодавством не встановлено підстав припинення права платника на податковий кредит, якщо дане право вже виникло.
Реалізація платником податку зазначеного права лише обмежується нормами пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.
Разом з тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.
Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідачем не оспорюється факт здійснення позивачем з контрагентами розрахунків по господарським операціям, що були підставами для видачі податкових накладних. Не оспорюється і факт здійснення належних розрахунків позивача з контрагентами, якими були видані податкові накладні.
Вивчивши матеріали справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що на час нарахування податкового кредиту та під час проведення податкової перевірки позивач мав належно оформлені податкові накладні, як підставу для формування податкового кредиту. Вказані податкові накладні було надано відповідачу по справі для перевірки. Жодних розбіжностей при формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними у позивача не було. Позивач скористався своїм правом на податковий кредит в межах строків, передбачених пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в тому числі по факту отримання податкових накладних.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим невірно вирішив спір.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»–задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року –скасувати.
Адміністративний позов –задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0005052304/0 від 05.08.2009 року, № 0005052304/1 від 03.09.2009 року, № 0005052304/2 від 07.12.2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
Повний текст постанови виготовлений 01 жовтня 2010 року.