АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 4342 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
2006 р. Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Гончара О.С.
при секретарі: Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 травня 2006 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (далі - ЗАТ "УМЗ") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2005 року ЗАТ "УМЗ" звернулося до суду із вказаним позовом. При цьому зазначило, що 27.12.2004 року між ним та відповідачем було укладено договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про надання послуг мобільного зв'язку. В цей же день було укладено додаткову угоду до них, згідно якої строк дії договору встановлено у 548 днів. Оскільки ОСОБА_1 з 01.02.2005 року по 25.02.2005 року має заборгованістть по платежам за послуги мобільного зв'язку у сумі 15971 грн.70 коп., з ним на підставі п.5.2. основних договорів 24.02.2005 р. договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 розірвані.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 15971 грн.70 клп., договірну санкцію по двох договорах у сумі 3949 грн.ЗО коп. (1974, 65 коп.х2), суму несплачених до УПФУ зборів у розмірі 838 грн.48 коп. та пеню за невиконання зобов'язань у розмірі 228 грн. 42коп., а загалом 20987 грн. 90 коп., а також 209 грн. 88 коп. держмита
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 травня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ "УМЗ" відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити з наступних підстав.
Згідно статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що сторони 27 грудня 2004 року уклали договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про надання послуг мобільного зв'язку, а також додаткові угоди до них. Відповідачу в користування були надані телефонні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4. Для проведення розрахунків за надання послуг зв'язку надано особовий рахунок 1.11087169. Згідно із п. 3.2 договорів абонент зобов'язаний оплатити рахунки за надані послуги в строк до п'ятнадцятого числа наступного за розрахунковим місяця. Окрім того, відповідно до п. 11 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач зобов'язаний сплачувати ЗАТ "УМЗ" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі шести відсотків від вартості послуг мобільного зв'язку одночасно з оплатою рахунків за послуги з'язку. Відповідно до п.1.2 додаткової угоди при дострокову припиненні договору з ініціативи ЗАТ"УМЗ" у випадку невиконання прийнятих на себе зобов'язань він має оплатити договірну санкцію в розмірі 6 грн. 65 коп. за один день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, укладеної на 548 днів. Відповідно до замовлення відповідача ЗО грудня 2004 р. на двох номерах оператором ВАТ'УМЗ" активовані міжнародні мережі мобільного зв'язку, тобто, була надана така послуга, як відкриття доступу до міжнародної лінії. У зв'язку з виникненням заборгованості надання послуг на підставі п. 2.1.2 Договорів було призупинено з 02 січня 2005р. до розірвання договорів. У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості по платежам за період з 01 січня 2005 р. по 25 лютого 2005 р. у сумі 15971 грн. 70 коп. 24 лютого 2005р. на підставі п.5.2 основних договорів вони були розірвані і відповідачу було виставлено рахунок на оплату договірних санкцій за двома договорами на загальну суму 3949 грн. 30 коп. (1974 грн. 65 коп. х2), суму несплачених до УПФУ зборів у розмірі 838 грн.42 коп., а всього 20987 грн. 90 коп.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних відносинах і відносини між ними регулюються Правилами користування мережами мобільного зв'язку ЗАТ УМЗ", які є невід'ємною частиною укладених договорів.
Задовольняючи вимоги ЗАТ'УМЗ" щодо стягнення з ОСОБА_1 1515871 грн.70 коп. заборгованості за послуги мобільного зв'язку, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із доведеності факту надання відповідачу таких послуг та несплати рахунків за вказані послуги відповідачем, пославшись при цьому на вимоги ст.526 ЦК України.
Факт одержання відповідачем послуг мобільного зв'язку, у тому числі міжнародного і їх несплати підтверджується відомостями звіту про баланс його особового рахунку, як абонента мобільного зв'язку, довідкою про підключення, призупинення надання послуг і розірвання договорів, додатковою довідковою інформацією про надані послуги (розпечаткою телефонних переговорів відповідача).
Згідно із п. 1.2 договорів НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 27 грудня 2004 р. загальні умови укладення цих договорів та надання послуг мобільного зв'язкуу повному обсязі визначаються Правилами користування мережами мобільного зв'язку UMС, які є невід'ємною частиною цих договорів.
Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт посилається на те, що правовідносини між сторонами не є договірними зобов'язаннями і договори між ними не набрали чинності, оскільки на порушення п.2.2 Правил користування мережами зв'язку ЗАТ'УМС", згідно якого договір не може бути укладений або не набере чинності, якщо клієнт не виконує вимог UМС з надання інформації про себе, в обсязі, передбаченому цими Правилами, у договорах у графі "контактний телефон" зазначено російською мовою "отказ".
Згідно із ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Разом з тим відповідачем не вказано, з якої саме істотної умови договору між сторонами не було досягнуто згоди при укладенні вказаних вище договорів на надання послуг мобільного зв'язку.
З тексту вказаних договорів вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору і уклали їх у письмовій формі, про що свідчать їх скріплені підписи.
За таких обставин слід прийти до висновку, що посилання апелянта на те, що договори не могли бути укладені і не набрали чинності є необгрунтованою.
Не можуть бути також прийняті до уваги, як такі, що не відповідають обставинам справи, твердження апелянта про незаконність надання йому послуг без внесення додаткового авансу. Суд, пославшись на відповідні положення Інструкції з обслуговування абонентів мережі та потенційних клієнтів співробітниками центру з обслуговування абонентів "УМЗ" та встановивши, що на момент замовлення абонентом відкриття міжнародних мереж на кожному з рахунків відповідача знаходилось по 399 грн. і що при цьому була дотримана процедура прийняття таких замовлень та надання зазначеної послуги, прийшов правильного до висновку про законність дій оператора ВАТ'ТМЗ".
Статтею 549 ЦК України передбачена можливість стягнення з боржника неустойки у випадку порушення ним зобов'язання.
Посилаючись на наданий розрахунок заборгованості та розмір договірної санкції, що передбачена умовами договорів між сторонами, пославшись на ст.36 Закону України "Про телекомунікації", суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Дійшовши висновку про необхідність покладення на відповідача обов'язку виконання договірних зобов'язань, суд обгрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача та його представника, що він фактично не використовував надані йому номери, передавши це право за договорами третій особі. При цьому суд виходив з того, що стороною за договорами про надання послуг мобільного зв'язку та додатковими договорами виступає відповідач, телефонні номери надавались для користування саме йому, на момент укладення цих угод він усвідомлював значення вчинюваних ним дій і не оспорював їх дійсність. Суд також взяв до уваги, що відповідно до п.5.3 договорів про надання послуг мобільного зв'язку жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за договором третім особам без згоди на це іншої сторони.
Згідно зі ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки. Які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Порушуючи питання про зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з нього. ОСОБА_1 вказав на те, що судом не застосовано ст.616 ЦК України, оскільки порушення зобов'язання зі сплати вартості послуг мобільного зв'язку сталося з вини позивача, який сприяв (умисно або з необережності) збільшенню розміру збитків. При цьому апелянт послався на те, що надання послуг міжнародного зв'язку здійснено позивачем без внесення абонентом додаткового авансу чи іншого фінансового забезпечення, що суперечить умовам договорів та Правилам; згідно з договорами та Правилами позивач мав право закрити (обмежити) міжнародний зв'язок і призупинити надання послуг мобільного зв'язку у випадку повного використання абонентом суми внесеного авансу. Позивач цим правом не скористався і продовжував надавати послуги міжнародного телефонного зв'язку, доки їх вартість не перевищила у 24 рази наявний залишок на особовому рахунку абонента.
З п.2.1.2.2 договорів та п.4.1.3,8.4.2 Правил вбачається, що закриття (обмеження) міжнародного зв'язку і призупинення послуг мобільного зв'язку у випадку повного використання абонентом суми внесеного авансу є правом, а не обов'язком ВАТ'УМЗ".
Крім того, з матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що заборгованість за надані послуги мобільного зв'язку виникла протягом 21 години після відкриття міжнародних мереж, після чого позивач призупинив надання вказаних послуг.
Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо неправильного вирішення судом питання про зменшення розмірів збитків та неустойки, що стягуються з нього, є безпідставними, оскільки не підтверджені матеріалами справи і не грунтуються на вимогах закону.
За таких обставин колегія судді приходить висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування чи зміни рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду М.Запоріжжя від 19 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.