ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        Н-198/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:            Панченка О.Н. (доповідача),

суддів:                         Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

розглянувши заяву Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року у справі                №2а-18519/09/0370 за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженої відповідальністю «Віта-Авто»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про відшкодування податку на додану вартість,

встановила:

Вищим адміністративним судом України від 19 серпня 2010 року заяву Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Луцька ОДПІ, відповідач, скаржник) на підставі ст. 237, п. 2, 3, 4 ст.ст. 2391, 2392 Кодексу адміністративного судочинства України було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Скаржником усунено визначені судом касаційної інстанції недоліки, тому для розгляду вказаної заяви перешкод немає.

В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається скаржник в заяві, підставою для перегляду судових рішень є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року касаційну скаргу Луцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року, якими позовні вимоги було задоволено, залишено без змін. Предметом позову в даній справі є стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Зокрема, скаржник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Нібулон»до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві, відділення державного казначейства у м. Миколаєві про стягнення бюджетної заборгованості на додану вартість.

Вказана справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування рішень і направлення справи на новий розгляд є неповне з’ясування обставин справи, тобто порушення норм процесуального права (стаття 227 Кодексу адміністративного судочинства України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Що стосується посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Червоний металіст до Конотопської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, то предметом позову тут було скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з яким позивачеві було визнано суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ. Крім того, ще одною підставою для скасування рішень і направлення справи на новий розгляд є неповне з’ясування обставин справи, тобто порушення норм процесуального права.

Отже, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від                  15 липня 2010 року мова йде про порушення норм матеріального права, а в ухвалах від 11 квітня 2007 року та від 26 листопада 2009 року оцінювалось застосування норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Серед підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України немає такої, –як неоднакове застосування норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що справа за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто»до Луцької ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про відшкодування податку на додану вартість не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом  1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з метою перегляду судових рішень не має.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

          Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженої відповідальністю «Віта-Авто»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про відшкодування податку на додану вартість за заявою Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                      (підпис)                        О.Н. Панченко

Судді:                                   (підпис)                        Т.Ф. Весельська  

(підпис)                        С.А. Горбатюк

                                              (підпис)                        О.В. Мироненко

(підпис)                                                             М.І. Смокович