ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007 Справа № А37/244-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кузнецової І.Л.,
суддів: Чимбар Л.О.-доповідач, Швеця В.В.,
при секретарі: Гайдук Ю.А.,
за участю представників
від позивача: Драюк С.Є., протокол від 20.03.06,
від відповідача: Сипко Ю.А., дов. №179/10/10-039 від 10.01.07, старший державний податковий інспектор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06р. у справі № А37/244-06,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми правового захисту "Верітас", м. Дніпропетровськ,
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ,
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2006 року у справі № А37/244-06 (суддя Кеся Н.Б.) позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми правового захисту "Верітас" (далі- позивач) задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі- відповідач) від 29.12.2005 року №0000162305/0, від 29.12.2005 року № 0000172305/0.
Не погодившись з постановою суду, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Відповідачем направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 29.12.2005 року №0000162305/0, яким донараховано податок на прибуток в сумі 142375,0 грн. та штрафні санкції на суму 66112,50 грн., а також повідомлення-рішення від 29.12.2005 року №0000172305/0, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 113900,0 грн. та штрафні санкції в сумі 56950,0 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки від 23.12.2005 року № 0004399, в якому зазначено, що в акті комплексної документальної перевірки ТОВ ФПЗ "Верітас" від 05.02.2003 року № 0592, проведеної працівниками ДПА у Дніпропетровській області та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська за період IV квартал 1999 року - III квартал 2002 року встановлено, що 10.01.02 р. між ПП "Градієнт"( далі- Виконавець) та ТОВ ФПЗ "Верітас" (далі- Замовник) укладено договір № 219 на виконання інформаційно-кон сультаційних послуг. Відповідно до договору № 219, Виконавець приймає на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги з перекладу на російську або українську мови нормативної та законодавчої бази в обсязі до умов дійсного договору. В свою чергу Замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця в порядку та в термін і на умовах дійсного договору. Про виконання Виконавцем умов договору складено акти виконаних послуг на загальну суму 439 800,00 грн.
Відповідно до вказаних актів підприємство у першому кварталі 2002 року віднесло до валових витрат суму у розмірі 366 500,00 грн. Відповідно до податкової накладної № 129 від 29.01.2002 року та податкових накладних: №№157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164 від 31.01.2002 року, ТОВ ФПЗ "Верітас" в січні 2002 року віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 73 300,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2004 року (справа № 36/72(27/115) договір № 219 від 10.01.2002 року, укладений між приватним підприємством "Градієнт" і ТОВ ФПЗ "Верітас", визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Згідно листа ТОВ ФПЗ "Верітас" (вих. № 1333X05 від 18.11.2005 року) після отримання рішення суду в податковому та бухгалтерському обліку зміни позивачем не проводилися.
За висновком відповідача сума заниженого податку на прибуток за ІІІ квартал 2004 року від операцій з ПП "Градієнт" складає 91 625 грн., а сума заниженого ПДВ за червень 2004 року складає 73 300 грн.
Крім того, актом перевірки зазначається, що ПП "Реванш +" та ТОВ ФПЗ "Верітас" укладено договір № 101 від 19.03.2002 року на виконання ПП "Реванш+" інформаційно-консультаційних послуг. Про виконання Виконавцем умов договору складено акти виконаних послуг на загальну суму 243 600,00 грн.
Відповідно до вказаних актів підприємство у першому кварталі 2002 року віднесло до валових витрат суму у розмірі 203 000,00 грн. Відповідно до податкових накладних: №№ 273,274,275,276 від 20.03.2002 року; №№339, 340, 341 від 29.03.2002 року, ТОВ ФПЗ "Верітас" в березні 2002 року віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 40 600,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2004 року (справа № 37/195(27/116), договір № 101 від 19.03.2002р., укладений між приватним підприємством "Реванш +" і ТОВ ФПЗ "Верітас" визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
За висновком відповідача сума заниженого податку на прибуток за IV квартал 2004 року від операцій з ПП "Реванш+" складає 50 750 грн., а ПДВ за жовтень 2004 року - 40 600 грн.
21.07.06р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма правового захисту "Верітас" звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.12.2005 року №0000162305/0 та від 29.12.2005 року №0000172305/0.
Господарським судом позов задоволено.
Апеляційний господарський суд вважає постанову господарського суду правильною та обгрунтованою по наступним підставам.
З 1 квітня 2001р. набув чинності Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами з податків, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Приписами статті 15 вказаного Закону визначені строки давності, зокрема у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 цієї статті вказано, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом „г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Приписами підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, визначені випадки коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, а саме у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або метрологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.02 р. між ПП "Градієнт та ТОВ ФПЗ "Верітас" укладено договір № 219 на виконання інформаційно-кон сультаційних послуг, 19.03.2002 року ПП "Реванш +" та ТОВ ФПЗ "Верітас" укладено договір № 101 на виконання ПП "Реванш+" інформаційно-консультаційних послуг.
Відповідно до актів виконаних робіт підприємство у першому кварталі 2002 року віднесло до валових витрат суми у розмірі 366 500,00 грн. та 203 000,00 грн. Відповідно до податкової накладної № 129 від 29.01.2002 року та податкових накладних: №№157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164 від 31.01.2002 року, ТОВ ФПЗ "Верітас" в січні 2002 року віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 73 300,00 грн. Відповідно до податкових накладних: №№ 273,274,275,276 від 20.03.2002 року; №№339, 340, 341 від 29.03.2002 року, ТОВ ФПЗ "Верітас" в березні 2002 року віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 40 600,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2004 року (справа № 36/72(27/115) договір № 219 від 10.01.2002 року, укладений між приватним підприємством "Градієнт" і ТОВ ФПЗ "Верітас", визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2004 року (справа № 37/195(27/116), договір № 101 від 19.03.2002р., укладений між приватним підприємством "Реванш +" і ТОВ ФПЗ "Верітас" визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для визначення податкових зобов’язань ТОВ ФПЗ "Верітас" за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, є непроведення останнім самостійного коригування своїх податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у ІІІ та ІV кварталах 2004 р. на підставі судових рішень від 24.06.2004р. у справі № 36/72(27/115) про визнання недійсною угоди від 10.01.2002р. № 219 та від 12.10.2004 р. справа № 37/195(27/116) про визнання недійсною угоди від 19.03.2002р. № 101.
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ні приписи Закону України “Про податок на додану вартість”, ні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять вимог щодо обов’язкового проведення коригування своїх податкових зобов’язань у зв’язку з визнанням договорів недійсними.
Вказана норма стосується порядку, за яким платник податків проводить виправлення визначеного податкового зобов’язання у випадку самостійного виявлення помилки, але в даному випадку це не стосується спірних правовідносин.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток, за декларацією, поданою у квітні 2002 року, та податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за деклараціями, поданими лютому та квітні 2002 року, за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 29.12.2005 року було здійснено на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” після закінчення терміну 1095 днів.
З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги слід визнати необгрунтованими.
Постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 160, 167, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд-,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06р. у справі № А37/244-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська –без задоволення.
Ухвала вступає в силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня її виготовлення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Судді: Л.О.Чимбар
В.В.Швець