ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 Справа № 30/381-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач),
суддів Стрелець Т.Г., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Кривашея О.П., довіреність від 10.04.2006
від відповідача –Земляний О.Ю., довіреність від 13.12.2006, Іванчук Є.Я., довіреність від 2.01.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" та товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Неон ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2006р. у справі №30/381-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Неон ЛТД", м.Харків
до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", м.Дніпропетровськ
про стягнення 1279931,27грн.
та
зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Неон ЛТД", м.Харків
про стягнення 2364229,22грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2006р. у справі №30/381-06 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Неон ЛТД" до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" про стягнення 1279931,27грн. та зустрічного позову відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Неон ЛТД" про стягнення 2364229,22грн. відмовлено
Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом як прийняте необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права, посилаючись на наступне:
- суд, при посиланні на ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не правильно застосував його редакцію від 07.03.2002р., тому що на момент порушення провадження про банкрутство діяла редакція вказаного Закону
від 1999р.;
- відповідно до вказаної статті Закону суд не мав права робити висновок, що незаявлені в строк вимоги кредиторів або взагалі незаявлені вимоги - вважаються погашеними, тому що дане право надане судам лише з моменту внесення змін до вказаного Закону від 07.03.2002р.
- посилання суду на постанову ВГС України суперечать практиці ВС України, яка являється остаточною судовою інстанцією та вище за юридичною силою, про що свідчить постанова ВС України від 16.05.2006р. по справі №10/557-26/155;
- судом не вказаний факт про те, що справу про банкрутство позивача за первісним позовом припинено в зв’язку з укладенням мирової угоди, тому мораторій на вимоги кредиторів скасований тощо.
Позивач за зустрічним позовом в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду як прийняте порушенням норм матеріального права, посилаючись на наступне:
- суд не звернув увагу на те, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій по винен був керуватися, крім Закону України “Про виконавче провадження”, іншими законами України, зокрема Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;
- згідно ст.14 зазначеного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку для їх подання не розглядаються і вважаються погашеними, отже позивач набув грошові кошти в сумі 2364229,22грн. за рахунок ВАТ “ДМЗ ім..Петровського” без достатньої на те правової підстави тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Відповідач за зустрічним позовом відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг і відзив відповідач за первісним позовом, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.- 23.08.2002 року у справі №8/361 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Неон ЛТД” до відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на користь товариства стягнуто 2000000грн. основного боргу, 289 643,84грн. річних, 72 821,92грн. пені та судові витрати.
Рішення господарського суду набрало законної сили і на його виконання видано наказ №8/361 від 03.09.2002 року.
Постановою від 29.03.2006 року виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №8/361 від 03.09.2002 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” боргу в сумі 2 364 229,22грн. на користь ТОВ „Неон ЛТД" закінчено у зв'язку з його виконанням (а.с.12).
У зв’язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Неон ЛТД” в особі повіреного Кривашеї О.П. (а.с.13-16) в жовтні 2006р. звернулося з позовом про стягнення з ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” інфляційних за період з 01 вересня 2002 року по 01 березня 2006 року в розмірі 1967150,64грн. і трьох процентів річних за період з 01.03.2003 року по 01.03.2006 року в сумі 212780,63грн. та судові витрати, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.
Заперечуючи проти позову, відповідач звернувся до ТОВ „Неон ЛТД" з зустрічним позовом, яким просить стягнути з останнього 2364229,22грн., як безпідставно отриманих коштів. При цьому ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Розглянувши позовні вимоги за зустрічним позовом, господарський суд вірно відмовив в їх задоволенні, пославшись на статті 124 Конституції України та 115 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи те, що грошова сума була одержана ТОВ „Неон ЛТД" на підставі рішення господарського суду та виданого наказу, які в установленому порядку не скасовані та не визнані не чинними в процесі їх примусового виконання, то стягнена сума як вірно зазначив суд не є безпідставно отриманою.
Посилання позивача за зустрічним позовом в апеляційній скарзі на норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дія мораторію в процедурі банкрутства не скасовує рішення суду, а лише на певний час зупиняє його виконання.
Судом також повно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ „Неон ЛТД" про стягнення з ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” інфляційних за період з 01 вересня 2002 року по 01 березня 2006 року в розмірі 1967150,64грн. і трьох процентів річних за період з 01.03.2003 року по 01.03.2006 року в сумі 212780,63грн.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.03.2001 року було порушено провадження у справі №Б15/118/01 про банкрутство ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.40).
Вимоги щодо сплати векселів виникли у позивача до порушення справи про банкрутство, що підтверджено рішення господарського суду від 13-23 серпня 2002р. у справі №8/361 (а.с.9-10).
В газетах „Голос України" №78 та „Урядовий кур'єр" №79 відповідно 4 і 5 травня 2001 року опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” (а.с.42).
Згідно з вимогами статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. У даному випадку законодавець зобов'язує конкурсних кредиторів звернутися для задоволення своїх вимог в процедуру банкрутства боржника.
Разом з тим, позивач за первісним позовом протягом 30 днів з вимогами до боржника в процедурі банкрутства не звернувся, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.2 статті 14 зазначеного вище Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення боргу та 3% річних лише при вирішення спору у справі №8/361. За стягненням інфляційних витрат позивач не звертався.
Відповідно до ст.214 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на той час, а також ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення виконання грошового зобов’язання при виконанні рішення суду у справі №8/361 сталося з об’єктивних причин, які не залежали від боржника, тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, правомірно прийняв рішення щодо відмови в задоволенні первісного позову.
Доводи апеляційної скарги, що судом невірно застосовано ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є помилковими і це визнав представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні.
Посилання скаржника на те, що провадження у справі про банкрутство припинено у зв’язку з мировою угодою, не заслуговує на увагу, оскільки не впливає на вирішення справи по суті.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2006р. у справі №30/381-06 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді Т.Г.Стрелець
О.В.Чус