ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2007 Справа № А37/239-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Крутовських В.І.
суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
За участю представників сторін:
від відповідача: Іващенко В.О., довіреність №607/10/08-09-27 від 15.01.07, головний держподатінспектор юридичного відділу;
від відповідача: Дуброва Л.А., довіреність №1210/10/08-09-15 від 19.01.07, головний держподатревізор-інспектор;
Представник від позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06р. у справі № А37/239-06
за позовом відкритого акціонерного товариства “Центральний універмаг” м.Дніпропетровськ
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2006р. суддя Кеся Н.В. позовні вимоги позивача задовольнила. Визнала недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 23.02.2006р. №0000518822/04720 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 325 566,68грн. та від 23.02.2006р. №0000528822/04719 з податку на додану вартість на загальну суму 1 997, 82грн. Та також стягнула з державного бюджету на користь позивача 6грн.80коп. судових витрат.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач просить її скасувати, посилаючись на те що, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушені норми матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на т, що підстави для скасування постанови відсутні, оскільки вказана постанова прийнята у відповідності з чинним законодавством України і, зокрема, з дотриманням норм матеріального права.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, і позивача в запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду прийнята на підставі норм матеріального та процесуального права і причин для її скасування не вбачається з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач провів планову комплексну виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 13.02.2006р. та прийнято податкове-повідомлення рішення від 23.02.2006р. №0000528822/04719 з податку на додану вартість на суму 1997,82грн., з них основний платіж 1 331,88грн. та штрафні (фінансові) санкції – 665,94грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2006р. №0000518822/04720 на прибуток приватних підприємств на суму 325 566,68грн. , з них основний платіж –139 408,30грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 186 158,38грн. Підставою для прийняття акта послугувала угода, яка була укладена 11.11.2004р. за №ТК-041111 між позивачем та ТОВ “Торнадо” про виконання підрядник робіт та виготовлення і монтажу металоконструкцій, першої черги будівництва торгівельного комплексу по вулиці Лермонтова –Газетна у м. Кривий Ріг. На виконання своїх зобов”язань по вищевказаному договору перед ТОВ “Торнадо”, позивач уклав з ТОВ НВП ”Дніпростальконструкція” 17.11.2004р. договір за №ТК041117 про виконання підрядних робіт та виготовлення і монтаж металоконструкцій першої черги будівництва торгівельного комплексу по вулиці Лермонтова –Газетна у м. Кривий Ріг.
Після укладання угоди позивач здійснив придбання матеріалів на будівництво, перерахував передплату за матеріали підприємство ТОВ НВП “Дніпростальконструкція”.
За результатами будівлі торгівельного комплексу ВАТ “Центральний універмаг” отримує збитки у IV кварталі 2003 року та ІІ кварталі 2005 року за рахунок перевищення витрат, понесених у зв”язку з будівництвом над доходами, отриманими від замовника –ТОВ 2Торнадо Ком” в оплату виконаних будівельних робіт.
В зв”язу з вищевикладеними обставинами, відповідачем на підставі п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зроблений висновок про завищення позивачем загальної суми валових витрат на 1 877 923,33грн., а саме у IV кварталі 2004р. на суму 906 279,71грн., у II кварталі 2005р. 971 643,62грн.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв”язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Загальна сума виконаних робіт за угодою між позивачем та ТОВ НВП “Дніпростальконструкція” складає 4 094 023,45грн. разом з ПДВ. За виконані роботи по договору ТК-041111 від 11.11.2004р. ТОВ “Торнадо Ком” перерахувало на рахунок позивача 4 134 963,70грн. разом з ПДВ. Таким чином, вищенаведена господарська операція принесла позивачу прибуток у розмірі 34 116,88грн. Вказана господарська операція була задокументована первинними документами та знайшла своє відображення у податковому обліку позивача відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Таким чином, всі витрати з передплати по виготовленню металоконструкцій та закупівля будівельних матеріалів правомірно були віднесені позивачем до валових витрат підприємства, так як вказані витрати призвели до отримання позивачем прибутку.
Також, в акті перевірки зазначено, що підприємством позивача порушено п.4.1 п.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, підприємством до бази оподаткування податком на додану вартість не включено суму 6 658,74грн. за період 2003р., 2004р. по вересень 2005р., яка пов”язана з отриманням позивачем компенсації земельного податку від ПФ “Гардаш ММ” на підставі угоди №б/н від 02.08.2002р. підприємству ВАТ “ЦУМ”. Відповідно до п.1 даної угоди ПФ “Гардаш”, як покупець 1 та 2 поверхів прибудови “Ротонда”, що належить ВАТ “ЦУМ”, зобов”язується щомісячно компенсувати продавцю, тобто позивачеві, користувачу земельної ділянки, суму земельного податку той частини площі будівлі, яка знаходиться у власності покупця. Відповідно до п.2 угоди компенсація складає 201,78грн. в місяць без ПДВ.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що позивач є користувачем земельної ділянки, яка використовується позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування від 12.09.1995р., і є платником плати за землю згідно з довідкою Державного земельного кадастру від 23.01.2001р. Правовідносини щодо оренди земельної ділянки між позивачем та ПФ “Гардаш ММ” відсутні. Тому, суд першої інстанції правомірно вважав вимоги податкової інспекції необґрунтованими тому, що отримана плата ВАТ “ЦУМ” часткова компенсація плати за землю від ПФ “Гардаш ММ” не є платою за послуги, оскільки сплата податків не є господарською операцією, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську у справі №А37/239-06 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2006 р. у справі № А37/239-06 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
З оригіналом згідно
Помічник судді: Н.О.Стрюк