Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3803 /2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Семі кін В.В. Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Стрелець Л.Г.
Суддів: Ломейко В.О
Глазкової О.Г.
При секретарі: Вертелецькій І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ " АТП № 12327", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку у наслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Ват АТП № 12327 м. Запоріжжі про відшкодування матеріального збитку у наслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В позові зазначає, що 31 жовтня 2005 року на перехресті вул.. Космічна з вул. Ситова в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2, керуючи автобусом, який належить відповідачу , порушив ПДР України, допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ - 21103" д. Н. НОМЕР_1, який належить позивачу.
В результаті ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження, сума матеріальних збитків складає 2293, 03 грн., які відповідач у добровільному порядку не відшкодував.
Тому позивач просить стягнути суму матеріального збитку, а також витрати за проведення експертизи, а всього 2523 грн. 03 коп. Крім цього просила стягнути судові витрати в сумі 51 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Стягнуто з Ват АТП № 12327 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки - 2523 грн. 03 коп. та судові витрати -51 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ АТП № 12327 просять рішення скасувати, як ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ВАТ АТП № 12327на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 1577 грн. 85 коп. В апеляційній скарзі зазначено, що суд безпідставно відмовив представнику відповідача про призначення авто технічної та авто товарознавчої експертизи, на підстав яких відповідно стає можливість встановити винність кожного з водіїв у ДТП , що сталося 31 жовтня 2005 року. Крім цього суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування втрати товарної вартості автомобіля.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно п.З Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" відповідальність за шкоду, спричинену в результаті взаємодії, декількох джерел підвищеної небезпеки, несуть їх володілець.
Згідно п.4 Постанови володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, господарювання оперативного керування чи інших підстав (договір оренди) довіреність і т.п.
Судом встановлено, що 31.10.2005 року на перехресті вул.. Космічна з вул. Ситова в м. Запоріжжя водій ОСОБА_2, керуючи автобусом, який належить ВАТ АТП -1227, порушив ПДР, допустив зіткнення з автомобілем позивача.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2005 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності по. Ст.. 124 КпАП і стягнуто штраф в доход держави в сумі 17 грн.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив представнику ВАТ АТП № 12327 про призначення проведення авто технічної та авто товарознавчої експертизи, на підставі яких відповідно стає можливість встановити винність кожного з водіїв у ДТП, а також безпідставно стягнув втрату товарної вартості автомобіля. Апелянт вважає, що це умовна вартість, яка не відноситься до реальних збитків.
Проте з такими доводами представника відповідача погодитися не можна.
Винність водія ОСОБА_2 підтверджується постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка ніким не оскаржувалася штраф в доход держави сплачений.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував, що винним у ДТП, яка сталася 31.10.2005 року, є їх водій ОСОБА_2.
Матеріальні збитки, які завдані позивачу, підтверджується заключеннями спеціаліста № 1636 від 08.11.2005 року, сума цих збитків складає 2293,03 грн.
Судові витрати та витрати на експертизу підтверджуються квитанціями.
Стаття 22 ЦК України зазначає, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням, а також 2) втрати, які особа зробила. Або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Допитаний у судому засідання експерт Шахов О.В. пояснив, що згідно методики проведення дослідження, формула, по якій вираховується вартість спричиненого власнику матеріального збитку, передбачає і урахування втрати товарної вартості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суперечать обставинам справи та наданим доказам.
Згідно ст.. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує збитки, які заподіяні його робітником при виконанні ним трудових обов'язків. На момент споєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з АТП № 12327.
Постановляючи судове, рішення суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини, правильно застосував норми матеріального права. Оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п. 1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" відхилити.
Рішення Комнарського районного суду м. За поріддя від 26 квітня 2006 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з дня проголошення , проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.