АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД     ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3762 2006 р.                                                       Головуючий у 1 інстанції:

Мусієнко Н.М. Суддя доповідач: Осоцький І.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                    

18 липня 2006 р.                                                                                           м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Бєлки В.Ю.

Суддів:                Осоцького І.І.

Кримської О.М. при секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу   за апеляційною скаргою. ОСОБА_1   на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2005 року в справі за позовом  ОСОБА_1   до АТ "Наш Банк" про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ "Наш Банк",Національного банку України про стягнення моральної шкоди.

В позові зазначав, що він має договір вкладу з першим відповідачем від 19.04.2002 року, строк повернення якого закінчився 19.10.2003 року. АТ „Наш банк"ліквідовано постановою Національного банку України № 505 від 20.11.2003 року, а з ним і його зобов"язання про повернення внеска.

Позивач просив встановити дії відповідачів неправомірними,що рішення Нацбанку про ліквідацію АТ „Наш банк" є порушенням його права власності,визнати відповідача винним в порушенні його права на повне і попереднє відшкодування вартості його приватної власності,яка ліквідована за рішенням держави,стягнути вартість неповернутого вкладу у розмірі-20 103 грн,компенсацію неодержаного доходу у сумі- 26 835 грні відшкодувати моральну шкоду у розмірі-22 419 грн..

Представник відповідача АТ „Наш банк" проти позову заперечував,посилаючись на те,що рішенням господарського суду "Запорізької області від 14.01.2004 року підтверджено застосування процедури ліквідації АТ „Наш банк"з боку Нацбанку,сплата внеску позивача проводиться за чергою відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність".

Представник Національного банку участі у справі не приймав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2005 року в задоволені позову ОСОБА_1  відмовлено.

В апеляційній скарзі на це судове рішення ОСОБА_1 зазначав, що рішення постановлено з не повним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення його позову.

,   Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1,    19.04.2002 року уклав договір з АТ „Наш банк" та вніс 15 000 грн..Строк повернення внеску з відповідними процениами закінчився 19.16.2003 року.Постановою  Національного банку України № 505 від 20.11.2003 року „Про ліквідацію банківської ліценції та ліквідацію АТ „Наш банк" у АТ „Наш банк" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації,а також призначено ліквідатора.

Отже по справі позивачем заявлені вимоги про з приводу оскарження постанови Національного банку України № 505 від 20.11.2003 року стосовно ліквідації АТ „Наш банк",про відшкодування з відповідачів на користь позивача,заподіяної цими протиправними,на його думку, діями моральної шкоди за порушення його права власності,про стягнення вартості неповернутого внеску та неодержаного прибутку.

Справа розглядалась за нормами ЦПК України.

Однак відповідно до ст. 19,21 Кодесксу Адміністративного судочинства вимоги про відшкодування шкоди,заподіяної рішеннями,діями чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень,розглядаються адміністративним судом,якщо вони заявлені і одному проваджені з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

При цьому територіальна юрисдикція справ з приводу оскарження нормативно-правових актів Національного банку України поширюється на місто Київ.

За таких обставин судова колегія,керуючись ст.311 ЦПК України,скасовує рішення суду в апеляційному порядку із закриттям на підставі ст.205 п.1 УПК України провадження у справі так як вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.307,310,313,317 ЦПК України,

                                                       УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2005 року по цій справі скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1   до АТ „Наш банк",Національний банк України про визнання неправомірними рішень і дій стосовно ліквідації АТ „Наш банк",про відшкодування моральної шкоди та вартості неповернутого внеску і неодержаного прибутку закрити.

Повідомити  ОСОБА_1  про те,що його заявлені позовні вимоги,серед яких оскаржується рішення Національного банку України, за юрисдикцією віднесені до розгляду адміністративним судом м.Київа.

Ухвала набирає сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до

. Верховного Суду України на протязі двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до

суду касаційної інстанції.