Справа №2-2237/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 вересня 2010 р.  суд Жовтневого району м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

при секретарі Бухтіяровой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова  про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2009 року до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_2 із домоволодіння АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі  3 000, 00 грн.    

 Позов обґрунтований тим, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради № 81 – 1 від 26.12.2008 р. ОСОБА_1 виданий ордер № 000809 від 30.12.2008 р. на житлове приміщення житловою площею 11.16 кв.м., що складається з однієї кімнати в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення виконкому, після отримання ордеру на вказану квартиру, ОСОБА_1 зареєструвався за зазначеною адресою. Отримав передбачені діючим законодавством дозволи на право проживання в комунальній квартирі, фактично позивач не зміг до неї вселитися у зв’язку з тим, що в ній проживають якісь сторонні люди, які стверджують, що мешкають в цій кімнаті на законних підставах, оскільки щомісяця сплачують орендну плату ОСОБА_2 З’ясовуючи обставини та підстави проживання сторонніх осіб у виділеній позивачу кімнаті АДРЕСА_1, він дізнався, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 05.10.1993 р. № 89 – 1 ОСОБА_2 була надана на родину у складі трьох осіб трикімнатна квартира АДРЕСА_1 під підсобне приміщення, тимчасово, до отримання ним квартири за місцем перебування на квартирному обліку. Відповідно до довідки КПЖЕП № 83 від 13.03.1998 р. ОСОБА_2 постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_3. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 05.10.1993 р. № 89 – 1 було затверджено п. 1.32 протоколу засідання громадської комісії по житловим питанням при Жовтневому райвиконкомі № 9 від 22.09.1993 р. про надання підвального приміщення (квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який мешкає у будинку АДРЕСА_3 під підсобне. Рішенням виконкому встановлено, що отримав це рішення ОСОБА_2 не передав його в житлову дільницю по місцю проживання (дільниця № 45) і не уклав угоду по сплаті за користування цим приміщенням та вирішено пункт 1. 32 протоколу № 9 від 22.09.1993 р., затвердженого рішенням райвиконкому від 05.10.1993 р. № 89 – 1 про надання підвального приміщення – квартира АДРЕСА_1 під підсобне приміщення гром. ОСОБА_2 скасоване як нереалізоване. Таким чином, виконавчий комітет позбавив ОСОБА_2 права займати житлову площу комунальної квартири АДРЕСА_1 на підставі невиконання ним обов’язків наймача житлового приміщення, не укладання відповідних договорів з комунальними установами, несплати комунальних послуг та порушень правил експлуатації житлового приміщення. Нехтуючи рішенням органу місцевого самоврядування, керуючись бажанням отримати нетрудові доходи за рахунок держави, ОСОБА_2, уникаючи покарання за самовільне зайняття житлової кімнати, розпочав активну діяльність щодо передачі в оренду квартири АДРЕСА_1 стороннім особам. Так, листом КП «Жилкомсервіс» № 16/03 від 20.03.2009 р. на ім’я Голови Жовтневої районної у м. Харкові ради, встановив, що квартира АДРЕСА_1 самовільно зайнята гром. ОСОБА_2, який мешкає у домоволодінні АДРЕСА_3, та в самовільно займаній квартирі утримує квартирантів. За проживання в квартирі АДРЕСА_1, оплату не проводить, документів на проживання до дільниці не надає. Факт витребування власником спірної квартири підтверджується рішенням виконкому від 05.10.1993 р. № 89 – 1, яким ОСОБА_2 позбавлено права займати житлове приміщення – квартирою АДРЕСА_1. Відповідач, який перестав мати, навіть, формальне відношення до займаного житлового приміщення, в добровільному порядку виселитися з нього категорично відмовляється, на неодноразові звернення позивача відповідає відмовою, чинить усілякі перешкоди для вселення позивача до нього. Протиправними діями відповідача по перешкоджанню в реалізації прав наймача у позивача житлового приміщення та невиконання ним рішення виконкому щодо його звільнення із незаконно займаного приміщення, позивачу завдано також моральну шкоду, яка виражається в душевних хвилюваннях, які позивач зазнав у зв’язку з неможливістю вільно, на свій розсуд користуватися виділеним ОСОБА_1 нерухомим майном. Звичайний побут позивача порушився, він витрачає значні кошти для пошуків іншого житла, проживає у знайомих та родичів, завдаючи їм і собі незручностей, оскільки коштів постійно орендувати інше житло він не має. ОСОБА_1 відчув сильне душевне хвилювання від того, що отримав на законних підставах кімнату, а тепер позбавлений можливості, навіть, користуватися ним, що призвело до підвищення артеріального тиску, депресійного стану, порушення сну, страху залишитися на вулиці, і це призводить до погіршення депресійного стану. Оформлення на ім’я позивача ордеру на квартиру АДРЕСА_1, має юридичні наслідки, які виражаються в тому, що фактично в квартирі проживають інші люди, які платять орендну плату відповідачу, який не сплачує комунальні послуги за кімнату, а юридично квартирну плату стягують з ОСОБА_1, як основного квартиронаймача. ОСОБА_2, не маючи ніякого, навіть формального відношення до квартири АДРЕСА_1, щомісяця отримує нетрудові доходи від орендної плати за квартиру. Участі у витратах на комунальні послуги та ремонт кімнати не приймає. Факт систематичного порушення відповідачем правил співжиття та неможливості спільного проживання підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів місцевого самоврядування з відповідними заявами про врегулювання житлового конфлікту та звільнення незаконно займаного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 а, вирішити яке можливо лише в судовому порядку. ОСОБА_2 не є квартиронаймачем житлового приміщення АДРЕСА_1 з 1993 р., самовільно займає її та передає в суборенду, отримуючи від цього кошти та не сплачуючи при цьому комунальні послуги, які нараховуються на ім’я позивача з моменту видачі ордеру в 2008 році, та відкриттям на його ім’я особистого рахунку для сплати комунальних послуг. ОСОБА_2 має власне житло – буд. АДРЕСА_3, де і мешкає постійно. Таким чином, посилається позивач, протиправними діями відповідача, порушені його права наймача житлового приміщення, що змушує його звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. За наявності таких обставин у ОСОБА_1 виникли підстави просити суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтвердив та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд своїм рішенням відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що набув право користування спірним житловим приміщення на підставі  рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова №89-1 від 05 жовтня 1993 р. Цим рішенням надано ОСОБА_2  на сім’ю з трьох осіб  трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 під підсобне приміщення на час до отримання ним квартири за місцем перебування на квартирному обліку. Відповідач погодився із твердженням позивача про наявність рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова від 07 квітня 2009 р., яким  пункт 1.32 протоколу №9 від 22 вересня 1993 р., затвердженого  рішенням райвиконкому від 05 жовтня 1993 р. №89-1 про надання підвального приміщення квартира АДРЕСА_1 під підсобне приміщення ОСОБА_2 відмінено, як не реалізоване.

Представник третьої особи – Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Харкові ради у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про незаперечення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача,   дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради № 81 – 1 від 26.12.2008 р. ОСОБА_1 виданий ордер № 000809 від 30.12.2008 р. на житлове приміщення, житловою площею 11.16 кв.м., що складається з однієї кімнати в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

З довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця № 45 за № 540 від 05.05.2009 р. вбачається, що на підставі рішення виконкому, після отримання ордеру на вказану квартиру, ОСОБА_1 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1, за якою він прописаний з 14.02.2009 р. в складі сім’ї з 1 особи.    

Відповідно до рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 05.10.1993 р. № 89 – 1 відповідачу ОСОБА_2 була надана на родину у складі трьох осіб трикімнатна квартира АДРЕСА_1, під підсобне приміщення та тимчасово, до отримання ним житла за місцем перебування на квартирному обліку (а.с. 9).    

Як вбачається з довідки КПЖЕП № 83 від 13.03.1998 р., ОСОБА_2 постійно мешкає у квартирі АДРЕСА_3 (а.с. 13).  

Згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 05.10.1993 р. № 89 – 1 було затверджено п. 1. 32 протоколу засідання громадської комісії по житловим питанням при Жовтневому райвиконкомі № 9 від 22.09.1993 р. про надання підвального приміщення (квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Рішенням виконкому встановлено, що після отримання цього рішення відповідач не передав його у житлову дільницю № 45 за місцем проживання і не уклав угоду по сплаті за користування цим приміщенням (лист начальника дільниці № 45 від 20.03.2009 р., р. № 16/03) та вирішено п. 1. 32 протоколу № 9 від 22.09.1993 р., затвердженого рішенням райвиконкому № 89 – 1 від 05.10.1993 р. про надання підвального приміщення – квартира АДРЕСА_1 під підсобне приміщення громадянину ОСОБА_2 скасувати як нереалізоване (а.с. 14, 15).  

  З листа КП «Жилкомсервіс» № 16/3 від 20.03.2009 р. на ім’я голови Жовтневої районної у м. Харкові ради вбачається, що квартира АДРЕСА_1 самовільно зайнята громадянином ОСОБА_2, який мешкає у домоволодінні АДРЕСА_3, та в самовільно займаній квартирі утримує квартирантів. За проживання в квартирі АДРЕСА_1, оплату не проводить, документів на проживання до дільниці не надає (а.с. 14).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав передбачені діючим законодавством дозволи на право проживання в комунальній квартирі, але для вселення на житлову площу існують перешкоди з боку відповідача.

Виконавчим комітетом відповідач ОСОБА_2 був позбавлений права займати житлову площу комунальної квартири  АДРЕСА_1 на підставі невиконання ним обов’язків наймача житлового приміщення, не укладання відповідних договорів з комунальними установами, несплати комунальних послуг та порушень правил експлуатації житлового приміщення. Нехтуючи рішенням органу місцевого самоврядування, уникаючи покарання за самовільне зайняття житлової кімнати, з метою отримання нетрудових прибутків за рахунок держави відповідач передав в оренду стороннім особам квартиру АДРЕСА_1.            

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України право володіння майном припиняється у разі витребування майна власником від володільця.  

Згідно вимог ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, що самоуправно зайняли житлове приміщення, виселяються без надання їм іншого житлового приміщення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 1993 року не є квартиронаймачем житлового приміщення АДРЕСА_1, самовільно займає житло та передає його в суборенду, отримуючи від цього кошти та не сплачуючи при цьому комунальні послуги, які нараховують ся на ім’я ОСОБА_1 з моменту видачі ордеру у 2008 році та відкриттям на його ім’я особистого рахунку для сплати комунальних послуг. Відповідач має власне житло – будинок АДРЕСА_3, де постійно мешкає.

У частині позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди суд приходить до висновку про необхідність відмови за відсутністю доказів, підтверджуючих наявність та розмір моральної шкоди.        

Аналізуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.    

 Керуючись  ст. ст. 60, 61, 209,  212,  213, 214, 215 ЦПК України, ст. 383 ЦК України,  ст. 116 ЖК України: ст. 399 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа Виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова про виселення – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 із  квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  51 грв. 00 коп.  сплачене  державне мито та 120 грв. 00 коп. сплачене інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня  проголошення рішення  апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                 Д.В. Чижиченко