Апеляційний суд Запорізької області

Справа: № 22-3166                                  Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

2006р.                                              Доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 липня 2006р.                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:             Бєлки В.Ю.

Суддів:                        Кримської О.М.

Осоцького І.І.

При секретарі: Винник І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року по справі за позовом Акціонерної судоплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії АСК "Укррічфлот" Запорізький суднобудівний- судоремонтний завод до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення їх з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 з нежитлового приміщення ( третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради),

Встановила:

У червні 2004 року Акціонерна судоплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії АСК "Укррічфлот" Запорізький суднобудівний - судоремонтний завод звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з нежитлового приміщення.

В позові зазначали, що родина ОСОБА_1, ОСОБА_2і (біженці із Абхазії) у складі чотирьох чоловік самовільно зайняли нежитлове приміщення загальною площею 215 кв. м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, яке відноситься до нежитлового фонду та не пристосовані для проживання людей та знаходяться на балансі позивача.

Посилаючись на те, що у родини ОСОБА_1, ОСОБА_2 немає жодних підстав для вселення у ці нежитлові приміщення просили суд виселити родину ОСОБА_1, ОСОБА_2 з нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду справи позивач уточнили свої позовні вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просили суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 з нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, судові витрати віднести на відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року позов задоволено частково.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відстрочено виконання рішення суду до 01 квітня 2006 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь усправі.

З матеріалів справи вбачається, що сім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 прибула з м. Гагри Автономної Республіки Абхазія Грузії для тимчасового перебування в Україні та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.37,38), однак фактично проживає в нежитловому приміщення , розташованому в будинкуАДРЕСА_1, власником якого, згідно реєстраційного посвідчення від 10.11.1998 року є держава в особі Верховної Ради ( а.с.31).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 395/4 від 31.07.1997 року ( а.с. 161) підтверджено право ЗАТ "Судно-будівельно-судоремонтний завод" на повне господарське відання житловим будинком АДРЕСА_1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 року № 674 "Про заходи щодо надання допомоги особам, які вимушені були покинути місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули на Україну" передбачено, що зазначені особи мають право місця тимчасового проживання із переліку населених пунктів, які запропоновані місцевим органом державної влади.

Відділ у справах національностей, міграції та релігії Запорізької обласної державної адміністрації в своїх листах, адресованих адміністраці заводу - позивача по справі, зазначали, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є біженцями та просили сприяти у наданні відповідачам житла.

Таким чином, суд виселивши відповідачів, фактично поклав обов'язок по наданню місця проживання на місцевий орган державної влади, який до участі у справі залучений не був.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.

Керуючись ст. ст. 307, п.4 ст. 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2006 року по цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку.