Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3817 Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П.
2006 р. Суддя-доповідач: Боєва В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Боєвої В.В.
Кримської О.М.
При секретарі: Винник І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому зазначав, що з 26 травня 2003 року він був прийнятий до відповідача на посаду торгового представника до торгового відділу Донецької філії, але в трудовій книжці дата прийняття зазначена 01.07.2003 року. 6 червня 2005 року він направив поштою заяву про звільнення за угодою сторін. Через два тижні звернувся до керівництва з проханням про видачу йому трудової книжки і проведення розрахунку, який було зроблено, але трудова книжка не була видана. 03.10.2005 року з приводу цього була направлена письмова претензія і тільки 9 грудня 2005 року йому привезли трудову книжку. Через затримку трудової книжки він не міг працевлаштуватися на іншу роботу, не мав доходів, а в нього була вагітна жінка і потребувала витрат на додаткове харчування і догляд.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку видачі трудової книжки за 131 робочий день в сумі 26421,39 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка виразилась в тому, що через затримку видачі трудової книжки він не міг реалізувати своє право на працю, через що його родина переживала певні матеріальні незручності і моральні переживання, йому було відмовлено в постановці на облік до центру зайнятості, виникли проблеми з оплатою комунальних послуг.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи та постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права, а справу просить направити на новий розгляд.
Дослідившли обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України (в ред.1963 р.) обставини цивільних справ з*ясовуються судом на засадах змагальності.
Статтею 30 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і пронести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, судом вірно встановлено обставини справи, а саме, що позивач заяву про своє звільнення направив до керівництва Донецької філії 06.06.2005 року через працівника ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», проте сам за отриманням трудової книжки після направлення заяви безпосередньо не звертався, доказів щодо утримання відповідачем його трудової книжки, а також щодо безпосереднього звернення за нею, до суду не надав.
З матералів справи вбачається, що допитаний Броварським міськрайонним судом Київської області представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що позивач був звільнений 05.06.2005р. згідно його заяви за власним бажанням, а не за згодою сторін. Зазначену в позові претензію від 03.10.05р. вони не отримували. Позивач сам не скористався своїм правом забрати свою трудову книжку після звільнення, хоча представники ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» вживали заходів щодо його розшуку і повідомлення про необхідність забрати документ. З боку відповідача перешкоди у отриманні ОСОБА_1 трудової книжки не чинилися. До того ж, дійсне місцеперебування ОСОБА_1 було невідоме, а на мобільний телефон він не відповідав. З доповідних записок провідного спеціаліста Прядки О і директора Донецької філії Ізваріна А. вбачається, що позивач за трудовою книжкою не з*являвся, не повідомляв про спосіб, в який представники відповідача могли передати йому трудову книжку. Як пояснив суду представник відповідача, дізнавшись від третіх осіб, що причиною не приїзду ОСОБА_1 є відсутність коштів на дорогу, представники підприємства в особі менеджера Кураєва В. самостійно розшукали його і вручили трудову книжку 9 грудня 2005 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, вірно виходив з того, що вини відповідача у неотриманні позивачем своєї трудової книжки, немає, тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, передбачені ч.4 ст. 235 КЗпП України та моральної шкоди згідно ст. 237-1 КЗпП України.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Судом встановлено, що позивач заяву про своє звільнення з роботи направив до відповідача 06.06.2005 року, трудову книжку отримав 09.12..2005 року, до суду із позовною заявою звернувся лише 06.02.2006 року, проте не звертався з заявою про поновлення строку звернення до суду.
Доводи апелянта стосовно того, що він намагався отримати трудову книжку, проте йому безпідставно чинилися перешкоди у цьому, що приблизно 19 липня 2005 року він приїздив на підприємство, але не зміг отримати трудову книжку за відсутності на роботі працівника відділу кадрів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Викладене свідчить про те, що доводи апелянта про незаконність рішення суду безпідставні.
Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.
За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.