АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 4355 Головуючий у 1-й інстанції: Боровікова А.І.
2006 р. Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» липня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Осоцького І.І.
Кримської О.М.
При секретарі: Винник І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду М.Запоріжжя від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: житлово-будівельний кооператив №4 автозаводу "Комунар" про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-я особа: житлово-будівельний кооператив №4 автозаводу "Комунар", відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа: житлово-будівельний кооператив №4 автозаводу "Комунар" про вселення.
У позові зазначала, що з 2000року проживає (а з 2001 року - зареєстрована) по АДРЕСА_1. Після смерті своєї бабусі у 2001 році позивачка залишилась проживати в зазначеній квартирі зі своїм дідусем - ОСОБА_2.
Під час спільного проживання з2000 року по 2005 рік між ними були добрі стосунки, вони вели спільне господарство, порівну ділили витрати за комунальні витрати.
У 2005 році ОСОБА_1 звільнилась з роботи і поступила навчатись у коледж, у зв'язку з чим відповідач вчинив сварку, вигнав її із спірної квартири. Після чого поставив залізні двері, змінив замок на вхідній двері, намагався виселити її з квартири без її присутності, переслідував її з вимогами підписати заяву про зняття з реєстрації у квартирі.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 позов не визнав. У лютому 2006 року звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, 3-я особа: житлово-будівельний кооператив №4 автозаводу "Комунар", відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У позові зазначав, що він є власником спірної квартири, а відповідачка - його онука, яка вселилася в спірну квартиру тимчасово, щоб доглядати за ним.
У вересні 2005 року ОСОБА_1 заявила, що їй набридло здійснювати догляд за ним, а також вона не бажає більше мешкати у спірній квартирі, тому вона зібрала свої речі та пішла до своєї матері. Однією родиною вони не проживали, спільне господарство не вели.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_1. звернутися до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України для зняття з реєстрації. У випадку не звернення ОСОБА_1, скасувати її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги. Просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України скасувати реєстрацію ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Рішенням Комунарського районного суду М.Запоріжжя від 29 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Вселено ОСОБА_1 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі на вказане рішення суду ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким його позов задовольнити, а ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.03.2006 року.
В 2001 році ОСОБА_1 вселилась у спірну квартиру за пропозицією та згодою ОСОБА_2. як член його сім'ї та зареєструвалась за даною адресою.
У зв'язку з конфліктом , який виник вересні 2005 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, остання не могла постійно проживати в спірній квартирі, а з вересня 2005 року ОСОБА_2 змінив замки на вхідній двері та встановив металеву дверь, що підтвердив він в судовому засіданні та не став пускати її в квартиру.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази в їх сукупності послався на них в судовому рішенні і дав належну оцінку дослідженим доказам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд врахував, що ОСОБА_1 не мала намір залишити спірне житло, тимчасово не проживала в спірній квартирі вимушено, так як були змінені замки на двері, до того ж ОСОБА_2 не навів переконливих доказів на обгрунтування своїх позовних вимог.
Доводи апелянта проте, що ОСОБА_1 вселилась в спірну квартиру у якості опікуна, спростовуються матеріалами справи.
Оскільки позивачка вселилась в спірну квартиру в якості члена сім'ї, прав на користування житловим приміщенням не втратила, рішенням суду її такою, що втратила право користування житлом , не визнано, це її постійним місцем проживання, а відповідач перешкоджає її вселенню в квартиру, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
За таких обставин , колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність , підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Комунарського районного суду М.Запоріжжя від 29 травня 2006 року по цій справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.