АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3051                                                        Головуючий у І інстанції:

2006 р.                                                                      Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ .

19 липня 2006 року                                                                                    м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Давискиби Н.Ф.

Суддів :                   Глазкової О.Г.

Полякова О.З. При секретарі:     Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від ЗО березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання запису в трудовій книжці недійсним, встановлення факту роботи, визнання незаконними пункту трудових угод, про перерахунок заробітної плати, поновлення строку позовної давності, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання запису в трудовій книжці недійсним, встановлення факту роботи, визнання незаконними пункту трудових угод, про перерахунок заробітної плати, поновлення строку позовної давності.

В позовній заяві зазначав, що запис в трудовій книжці від 31.01.1996 року №27 фіктивний, так як граничного віку перебування на державній службі позивач досяг 14.08.1998 року, а не 31.01.1998 року. Після звільнення продовжував працювати на посаді завідуючого відділом підприємницької діяльності ще 2 роки 8 місяців. 01.02.1996 року з позивачем було укладено трудову угоду і з цієї дати йому була призначена пенсія військовослужбовця. 01.11.1996 року було укладено нову трудову угоду на тих же умовах, при укладенні зазначених трудових умов керівництво міськвиконкому запропонувало позивачу заробітну плату згідно п. 2 угод, яка складалась із розміру зарплати заввідділом за мінусом призначеної пенсії держслужбовця, така оплата була незаконною.

Просив суд визнати запис в трудовій книжці від 31.01.1996 року №27 недійсним, встановити факт роботи на посаді завідуючим відділом підприємницької діяльності з 01.02.1996 року по 02.10.1998 р., визнати незаконним п.2 трудових угод від 01.02.1996 р. та 01.11.1996 року та зобов'язати відповідача зробити перерахунок заробітної плати за період з 01.02.1996 р. по 02.10.1998 р.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від ЗО березня 2006 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача,учасників процесу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з вимогами визнання недійсним запису в трудової книжці № 27 від 31.01.1996 року про його звільнення у зв'язку з досягненням гранічного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію державного службовця, визнання факту його роботи на посаді завідуючого відділом підприємницької діяльності міськвиконкому з 01.02.1996 року по 02.10.1998 року.

Згідно даних паспорту позивача 60 років, тобто гранічний вік перебування на державній службі ,йому виповнилося 14.08.1995 року, тобто на час його звільнення 01.02.1996 року він мав право на отримання пенсії державного службовця.

З трудових угод укладених між позивачем та Бердянською міськрадою Запорізької області від 01.02.1996 року та 01.11.1996 року вбачається ,що на позивача було покладено обов'язки щодо виконання певної роботи, за яку ним отримувалися гроші, тобто між сторонами існували цивільно - правові відносини, врегулювані ст.ст.332,333 та 345 ЦК України \ 1.963 року. \

Розпорядженням міського голови м. Бердянську НОМЕР_1 трудова угода з позивачем укладена з 01.11.1996 року по 02.10.1998 року була розірвана.

Відповідно до ст.71 ЦК України \1963 року \ строк позовної давності для захисту права встановлено в три роки.

На думку колегії суддів, районний суд розглянувши справу вірно встановив характер виниклих правовідносин, і обгрунтовано дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, відмовивши в задоволенні позову з цих підстав.

Рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст.307,308,317   ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2006 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.